The road to hell - daylight edition :)

Захотілось мені проїхатись на велі. Ще й можливість була - якось так не було особливих домашніх справ. Ну от погодка підкачала - всю ніч і день йшов сильний дощ.
Але коли це погода мала для мене значення? На кожну причину не їхати в таку зливу легко знайшлися причини їхати спеціально в таку зливу, на всякий випадок я пустила оголошення про свій виїзд на велофорум, хоча прекрасно здогадувалась, що це моє чергове соло :)
Голосієво перетворилось на справжні Карпати! Вода просто висіла в повітрі, невеличкий серпантин за озером - справжня гірська дорога з потоками води і поваленими деревами, а розмоклі стежки Голосієвського парку - ну не Карпати, звісно, але якщо трохи додати уяви... ;)

Велосипед і одяг прекрасно помилися під дощем після вчорашньої поїздки на троллей піді Ржищевом, взуття на цей раз намокло не через бахіли - а за рахунок води, яка стікала по штанам, і мокра-мокра-премокра я поїхала дивитись на боліди Формули-1 на Хрещатику. Встигла якраз на заїзд боліда, побачила його ще здалеку - за ним здіймалась величезна "курява" зі стовпів води, болід нісся з гучним ревом, скреготіли гальма, він шалено розвертався на мокрому асфальті і мчав назад. Я пробувала його сфоткати, робила багато кадрів, орієнтуючись і на звук боліда, і на його появу в полі зору. Вдома глянула - а ні в одному кадрі його нема, або є принаймні ота водяна "курява" від нього, але кадри зіпсовані тим, що в об*єктив залилась вода.
Спіймала одну з реновських "простих" машинок, які виписували дивовижні красиві фігури і всіляко експериментували з гальмами і швидкістю під дощем.

Приїхала додому, чищу-змащую велосипед, і розумію, що переднє гальмо тримає досить слабкувато, а заднє ... не працює. Повністю стерлася колодка. А я-то думала, що це в мене такий довгий гальмівний шлях від купи води навколо, а дивна поведінка велосипеда на спусках в Голосієво від амортизації вилки і м*якого мокрого листя під колесами.
І вберегло ж мене щось сьогодні від звичних розгонів і поворотів. Дякую отому "щось".