Пройшла курси!

Писала раніше в блозі, що хочу пройти курси першої допомоги.
Пройшла:)

Джерело: mobile photos

Звертайтесь якщо що) але краще щоб не виникало в цьому потреби!

Корнінський кар'єр

Напанорамила фотографій - затоплений кар'єр

Джерело: 2010.04.25_Kornin

і працюючий:

Джерело: 2010.04.25_Kornin

Любеч-Чернігів-Седнів, Дніпро-Десна-Снов

Перша дводенна велопокотенька в цьому році була доволі давно запланованим бажанням - побувати на розливах річок Чернігівщини. Зима цього року посприяла втіленню цієї мрії просто пречудово - у нас були всі шанси побачити купу води :)
На суботу прогнози віщували то дощ, то хмари, то холод, десь там в небі несеться на нас сувора вулканічна хмара, а ми в 4ій ранку прокидаємся і їдемо на електричку. Пригоди почались одразу :)
Якось так ми обидва дивились розклад, що подивились замість Кар.дач відправлення електрички з Борщагівки. Приїжджаємо на Кар.дачі трохи раніше, ніж треба - а "нашої" електрички нема, є пізніша... що його робити, питаємся в тітоньки на касі, де та електричка, може вона з Київ-Пасу? "Ага," - каже тітонька. Підриваємось і мчимось на Київ-Пас, де нас наздоганяє - ну так, та сама пізніша, і та сама "наша" електричка, яка повз Кар.дачі насправді йде на 20 хвилин пізніше, ніж ми думали :)
На пероні перетнулись з байкерами з Кривого Рогу, які їхали на Чернігівщину в пішку.
Дощик поступово накрапував, хмари за вікном ставали все суворішими, але в мене була якась така впевнена думка, що хай які там хмари і дощі нас поливатимуть, але ми приїдемо в Любеч, зайдем на гору з краєвидом - і з-за хмар вигляне сонечко, ось така банальність :)
Власне, так і сталося, як гадалося - весь час ми їхали проти дуже сильного зустрічного вітру, періодично нас поливав дощ. За 20 км до Любеча ми розділилися з нашими друзями і вирішили їхати далі вдвох (вони поїхали додому). Проїхали трохи, зупинились на зупинці, і тут я зізнаюся, що я таки добряче стомилась з тим вітром, і що 20 км до Любеча я-то докручу, але що його робити далі? І починаю мріяти про якийсь камаз, який би нас підібрав назад (а дорога ну дуже пуста). А вже ж 5-та година, а до дому ще десь +60 км до тих 20, та й в місті трохи часу витратим... І тут... тадададам! На зупинці зупиняється, наче з казки, ну абсолютно нетутешній автобус - великий туристичний з великим багажником, всередині мало народу, і він не туристичний, а рейсовий! З'являється матрасна ідея під'їхати) А то, навіть колеса з велів можна не знімати! :)
По дорозі взнаємо, що назад він їде за 50 хвилин, в ньому тепло, гарно і немає вітру... А вітру вже немає і на вулиці - містичним чином весь цей шалений вітер за той час, що ми були в автобусі, вщух і став штилем. В Любечі ми оглянули невеликий центр міста, і подивились головне, задля чого приїхали - розлив Дніпра. Він вражає! Особливо, коли скажуть, де "нормальний" Дніпро. А, і забула сказати, піднялись на Замкову гору - і сонце таки визирнуло з-за хмар :) Шкода, що малувато зелені, та й вода, виявляється, надто висока - вона поглинула всі дрібні рисочки рельєфу, і через це картина більш спокійна. Коли вода буде трохи нижче, буде більше острівців і заплав, річечок і струмочків, та й зелені тоді вже буде більше - картина буде просто прекрасна! Так що раджу поїхати по нашим слідам і привезти красиві фоточки)

Джерело: 2010.18.04_Lubech&Sedniv

На наступний день ми були до обіду трохи зайняті, тож виїхали пізнувато, в напрямку Седнєва. По дорозі заїхали подивитись дві старі дерев'яні церкви. Вирішили їхати не асфальтом, а грунтом, вздовж Десни. Помилувались широкою Десною, їдемо до села, аж - раз! - дорогу перетинає така собі річечка, може по коліно, а може й глибше... Намагались шукати міст, брід, об'їзд, та проти вітру довго не пошукаєш - вернулись назад і форсували річку по пояс голяком :) Вода - холодна, бадьорить.
По тому поїхали в Седнів, помилуватись розливом річки Снов. Може, через те, що в цей день яскраво світило сонце, та зелені було більше, вода блищала на сонечку, і все це таке красиве-красиве, ой ну як же то словами передати?

Джерело: 2010.18.04_Lubech&Sedniv

В Седнєві також є красива камінна церква, трохи залишків маєтку Лизогубів, і дуже красива дерев'яна церква, мені вона нагадала ансамбль на о. Кіжі - така суворо-красива північна споруда. Відновлюють її майже з руїн, "Укрреставрація силами місцевих алкоголіків" (с) охоронець.
Назад їхали швиденько, треба було встигнути на поїзд, з яким також було не без казусу: є-квиток і уз.гов.уа показували ціну на цей поїзд на всі види причіпних вагонів в 60 грн, в касі мені його продали за 25 грн, а на вокзалі в Чернігові додатковий квиток обійшовся би нам в 80 грн. Цікава цінова політика...
Панорамки клеїла ручками швиденько, бо для маків гарних програм не найшлося)
Фотки з коментами

Квіти з войлока

Ще взимку мені захотілося навчитись зробити квіти з шерсті, але не знала як, а про гугл чогось забула :) Потім був пост про буси з войлока одної моєї подруги і класної майстрині Люби, я загорілась, згадала про Гугл, надивилась відеоуроків, нагорталась картинок готових прикрас, навіть спробувати зваляти щось з простих наче 100% шерстяних (але як виявилось - не 100%) ниток. Нічого у мене не звалялось, часу як завжди нема, закинула це діло.
Аж трохи згодом Марічка запропонувала піти на майстер-клас з валяння!
Сходили :)

Джерело: mobile photos

Дуже цікаво спостерігати, як наче по одній технології, створюються зовсім різні речі, як вони трансформуються від пухнастих заготовочок в якісь непонятні великі мокрі клякси і поступово набувають форми і краси, стають красивими чудовими квітами.
А ще вчора у нас був класний вечір-дівичник з бабськими розмовами на кухні під час войлоковаляння :) :) :) так давно у мене такого нічого не було :)
Восени-зимою спробую щось ще собі зробити :)
А повгадуйте, де моя квітка? :) А то дві подруги вже вгадували, називали почергове одні і ті ж квітки, але не мою :) Можна в аську (хто через рсс читає)