Я вже писала свого часу, що завдяки двом своїм подругам зацікавилась і познайомилась з войлоковалянням. І хоч часу у мене вічно нема, все одно повдавалося знаходити якісь зайві хвилинки, щоб таки щось рукотворне поробити.
От нарешті хоч якось упорядкувала фотки своєї ручкотворчості :) Сильно за якість і супер-корекцію не бийте, зробити щось інше за 5 хвилин доволі складно :)))
Практично всі ці штуки я пороздаровувала, та й робила переважно на подарунки :)
пʼятницю, 17 вересня 2010 р.
вівторок, 7 вересня 2010 р.
Romania&Bulgaria: враження
І трохи вражень накалякаю :)
Зразу скажу, що в Румунії загалом ми були більше, ніж в Болгарії - і по кількості днів, і по побаченим красотам, і по кілометрам. Тому можливо саме через це враження від Румунії значно кращі і яскравіші.
В обох країнах мені сподобалось те, що там загалом більш чисто, ніж у нас. Це стосується і чистоти на вулицях, і більш чистого повітря (хоч, здавалося б, машин так само багато), і навіть більш смачних продуктів - всі ідеї про якусь "нехімічність" і "правильність" нашої харчової індустрії розбилися вщент! В магазині можна купити йогурт, кефір, сир такої ж якості і смаку, як вони виходять вдома! В це навіть не вірилось спочатку... На упаковках продуктів в складі продукту значно менше написано всякої консерваторно-стабілізаторної гидоти (не знаю, може вони її просто не пишуть, але факт є факт), і терміни придатності при цьому значно менші. Окрема стаття захоплення румунськими і болгарськими магазинами - ціни: при дорожчому, ніж у нас, бензині, продукти коштують дешевше і виглядають смачніше. І це стосується всього: молочного, м'ясного, випічки... Імпортованих продуктів не так і багато, здається, не більше, ніж у нас, але є великий вибір і всього місцевого.
Також хочеться відмітити кафе і ресторани - може, знов-таки, нам просто такі траплялися, але всюди були достатньо великі порції смачної їжі за дуже і дуже адекватні гроші, в Києві мені просто нема з чим навіть порівняти, і бажання кудись тут ходити їсти взагалі нема (правда, доведеться, що поробиш). Окрема стаття - тортики з ягодами і фруктами :)))) дууууже класні, я по ним скучаю.
Загалом Румунія справляє враження більш багатої і успішної країни, ніж Болгарія (хоча знов-таки, може ми не все в Болгарії побачили): асфальт навіть на другорядних дорогах чудовий, а де не чудовий - там ремонтні роботи; будинки по селах стоять добротні і красиві, а де не багаті - ті все одно обвішані квітами, охайні і чисті. В Румунії ми вперше побачили окремі контейнери для використаних акумуляторів та люмінесцентних ламп, не кажучи про стандартний роздільний збір сміття.
В Болгарії все трохи не так райдужно, я б сказала, що так само, як у нас. Звісно, окрім морського регіону - на узбережжі красота і європа :)))
Хочеться вірити, що у обох цих країн все буде добре і надалі, а там може і ми підтягнемося.
Зразу скажу, що в Румунії загалом ми були більше, ніж в Болгарії - і по кількості днів, і по побаченим красотам, і по кілометрам. Тому можливо саме через це враження від Румунії значно кращі і яскравіші.
В обох країнах мені сподобалось те, що там загалом більш чисто, ніж у нас. Це стосується і чистоти на вулицях, і більш чистого повітря (хоч, здавалося б, машин так само багато), і навіть більш смачних продуктів - всі ідеї про якусь "нехімічність" і "правильність" нашої харчової індустрії розбилися вщент! В магазині можна купити йогурт, кефір, сир такої ж якості і смаку, як вони виходять вдома! В це навіть не вірилось спочатку... На упаковках продуктів в складі продукту значно менше написано всякої консерваторно-стабілізаторної гидоти (не знаю, може вони її просто не пишуть, але факт є факт), і терміни придатності при цьому значно менші. Окрема стаття захоплення румунськими і болгарськими магазинами - ціни: при дорожчому, ніж у нас, бензині, продукти коштують дешевше і виглядають смачніше. І це стосується всього: молочного, м'ясного, випічки... Імпортованих продуктів не так і багато, здається, не більше, ніж у нас, але є великий вибір і всього місцевого.
Також хочеться відмітити кафе і ресторани - може, знов-таки, нам просто такі траплялися, але всюди були достатньо великі порції смачної їжі за дуже і дуже адекватні гроші, в Києві мені просто нема з чим навіть порівняти, і бажання кудись тут ходити їсти взагалі нема (правда, доведеться, що поробиш). Окрема стаття - тортики з ягодами і фруктами :)))) дууууже класні, я по ним скучаю.
Загалом Румунія справляє враження більш багатої і успішної країни, ніж Болгарія (хоча знов-таки, може ми не все в Болгарії побачили): асфальт навіть на другорядних дорогах чудовий, а де не чудовий - там ремонтні роботи; будинки по селах стоять добротні і красиві, а де не багаті - ті все одно обвішані квітами, охайні і чисті. В Румунії ми вперше побачили окремі контейнери для використаних акумуляторів та люмінесцентних ламп, не кажучи про стандартний роздільний збір сміття.
В Болгарії все трохи не так райдужно, я б сказала, що так само, як у нас. Звісно, окрім морського регіону - на узбережжі красота і європа :)))
Хочеться вірити, що у обох цих країн все буде добре і надалі, а там може і ми підтягнемося.
Romania&Bulgaria: звітик
Цього року ми довго не могли визначитись, куди поїхати у відпустку: Чорногорія-Хорватія при детальному розгляді виявились надто дорогими у випадку цивільної поїздки і трохи стрьомними у велосипедному варіанті, та й супутників особливо не було. Аж ось колега Сергія запросив нас поїхати разом з ним і його дружиною на машині через Румунію до моря в Болгарії і назад. Подумали - і погодились :)
Ні разу ще не подорожувала на автомобілі, тому було в принципі цікаво спробувати такий варіант пересування. Є свої плюси і мінуси: з одного боку, доволі просто планувати маршрут в насичених цікавинками місцях - можна прокладати його як завгодно і заїджати всюди куди хочеш без огляду на те, як там ходить місцевий транспорт, а з іншого - не можна зекономити час за рахунок якогось нічного доїзду на автобусі чи поїзді і цінний час світлового дня витрачається на дорогу.
Напишу, як і в минулому році для Грузії, коротенький звітик по дням.
Отже, день 1 - субота: старт. Виїхали вранці з Києва, по дорозі заїхали в Бердичів подивитись на монастир і костьол, а також в Меджибіж - щоправда, в Меджибожі був фестиваль, тож всередину замка ми не потрапили - надто дорогі квитки. Ввечері уже по-темному погуляли по Чернівцям - в Чернівцях я була вперше, і місто мені дуже сподобалось, треба туди навідатись вдень. Ночували в невеличкому готелі майже в центрі міста.
День 2 - перетин кордону. До кордону від Чернівців близько. Як правило, кордон проходиться швидко (друзі вже їздили цим маршрутом), але в цей раз через якісь місцеві приколи на українській стороні ми простирчали там майже 5 годин. Це дещо попсувало наші плани і маршрут, який довелось скоротити. Заїхали тільки в один з розписаних і всередині, і ззовні (!) фресками монастирів Буковини - Молдовіту, і поїхали зразу в напрямку на озеро Біказ. Ночували в наметі біля річки - одна з аж двох ночівель в наметі на природі в цій поїздці :)
День 3 - ущелина Біказ. Проїхали озеро Біказ та вузьку гірську дорогу, яка веде по дуже красивій ущелині Біказ - своєрідне тренування перед наступними гірськими дорогами. Тут ми вперше спробували смачні місцеві булки, які випікають намотаними на спеціальні циліндри. Вже ввечері приїхали до озера Laku Ursu - найбільшого в Європі геліотермального озера і поселились в кемпінгу на березі.
День 4 - Трансфегераш. Думали скупатись в озері, але виявилось, що це не так просто зробити - воно обнесене парканом, а за квиточками ну надто велика черга. Забили і поїхали в напрямку Трансфегераської гірської дороги. Спершу заїхали в чудове старе і дуже атмосферне місто Сігішоара, потім в невеличку фортецю в місті Фегераш, а потім - на неї - на чудову гірську дорогу з купою поворотів і красивими краєвидами. Дорога була побудована режимом Чаушеску для швидкого перекидання військ через Карпати, на її прокладання витратили безліч технічних і людських ресурсів, а в результаті дорога відкрита тільки два місяці на рік (липень, серпень) в світлий час доби - в інший час там рух заборонений - небезпечно.
День 5 - скоріше на море! В цей день була поставлена велика мета - доїхати до моря! Тому поїхали максимально коротким шляхом, заїхавши тільки в Куртеа де Арджес з його старим княжим двором і величним монастирем, швидко перетнули кордон, промчались горами і степами Болгарії - і опинились на морі, в маленькому місті Созополі.
Дні 6, 7, 8 - пляж і матрас. Ці дні ми відпочивалі на місці, вранці ходили на пляж, а вдень гуляли старим містом Созополя, ходили в місцеві музеї, катались на катері - коротше, простий пляжний відпочинок.
День 9 - ще трохи моря. Морську програму було вирішено продовжити за рахунок скорочення програми огляду Болгарії, і ми розташувались в наметі на березі закріпленого за кайт-серферами пляжу. Вітер здіймав сильні хвилі, теліпав намети, а море було напрочуд теплим.
День 10 - осінь? На наступний день на побережжі настала спражня осінь - з хмарами, вітром, дощами і холодом. В Болгарії заїхали тільки в цікаву пам'ятку природи "Побиті камені", і поспішили в Румунію, в гори - може там нема дощу? Покатались по нічному Бухаресту і зупинились ночувати в кемпінгу на озері неподалік міста.
День 11 - Трансильванія. Ми відвідали красиве курортне місто Сіная, розташоване високо в горах. На жаль, через хмари і туман не було сенсу підніматись по далеким (на висоту 2000 м!) канаткам, тож подивились монастир та дуже красивий ззовні і зсередині королівський замок Пелеш.
День 12 - Трансильванія форева. День був дуже насиченим на красоти Трансильванії - красивий замок Бран, реставрована фортеця в Ришнові, дуже атмосферне місто Брашев... Так красиво, так добре гуляти вдвох цими вузенькими вуличками, фотографувати одне одного на фоні красот, і чого його ото кудись їхати?...
День 13 - ставим рекорд. В 6-ій ранку виїхали з мотеля в Румунії і в 11 ночі вже були в Києві, під колесами пролетіло більше тисячі кілометрів, хвала нашому єдиному водію за терпіння до нас і уважність на дорозі!
Фотографії з коментами можна дивитись тут
 |
| Джерело: 2010.08.21_Romania&Bulgaria |
Ні разу ще не подорожувала на автомобілі, тому було в принципі цікаво спробувати такий варіант пересування. Є свої плюси і мінуси: з одного боку, доволі просто планувати маршрут в насичених цікавинками місцях - можна прокладати його як завгодно і заїджати всюди куди хочеш без огляду на те, як там ходить місцевий транспорт, а з іншого - не можна зекономити час за рахунок якогось нічного доїзду на автобусі чи поїзді і цінний час світлового дня витрачається на дорогу.
Напишу, як і в минулому році для Грузії, коротенький звітик по дням.
Отже, день 1 - субота: старт. Виїхали вранці з Києва, по дорозі заїхали в Бердичів подивитись на монастир і костьол, а також в Меджибіж - щоправда, в Меджибожі був фестиваль, тож всередину замка ми не потрапили - надто дорогі квитки. Ввечері уже по-темному погуляли по Чернівцям - в Чернівцях я була вперше, і місто мені дуже сподобалось, треба туди навідатись вдень. Ночували в невеличкому готелі майже в центрі міста.
День 2 - перетин кордону. До кордону від Чернівців близько. Як правило, кордон проходиться швидко (друзі вже їздили цим маршрутом), але в цей раз через якісь місцеві приколи на українській стороні ми простирчали там майже 5 годин. Це дещо попсувало наші плани і маршрут, який довелось скоротити. Заїхали тільки в один з розписаних і всередині, і ззовні (!) фресками монастирів Буковини - Молдовіту, і поїхали зразу в напрямку на озеро Біказ. Ночували в наметі біля річки - одна з аж двох ночівель в наметі на природі в цій поїздці :)
День 3 - ущелина Біказ. Проїхали озеро Біказ та вузьку гірську дорогу, яка веде по дуже красивій ущелині Біказ - своєрідне тренування перед наступними гірськими дорогами. Тут ми вперше спробували смачні місцеві булки, які випікають намотаними на спеціальні циліндри. Вже ввечері приїхали до озера Laku Ursu - найбільшого в Європі геліотермального озера і поселились в кемпінгу на березі.
День 4 - Трансфегераш. Думали скупатись в озері, але виявилось, що це не так просто зробити - воно обнесене парканом, а за квиточками ну надто велика черга. Забили і поїхали в напрямку Трансфегераської гірської дороги. Спершу заїхали в чудове старе і дуже атмосферне місто Сігішоара, потім в невеличку фортецю в місті Фегераш, а потім - на неї - на чудову гірську дорогу з купою поворотів і красивими краєвидами. Дорога була побудована режимом Чаушеску для швидкого перекидання військ через Карпати, на її прокладання витратили безліч технічних і людських ресурсів, а в результаті дорога відкрита тільки два місяці на рік (липень, серпень) в світлий час доби - в інший час там рух заборонений - небезпечно.
День 5 - скоріше на море! В цей день була поставлена велика мета - доїхати до моря! Тому поїхали максимально коротким шляхом, заїхавши тільки в Куртеа де Арджес з його старим княжим двором і величним монастирем, швидко перетнули кордон, промчались горами і степами Болгарії - і опинились на морі, в маленькому місті Созополі.
Дні 6, 7, 8 - пляж і матрас. Ці дні ми відпочивалі на місці, вранці ходили на пляж, а вдень гуляли старим містом Созополя, ходили в місцеві музеї, катались на катері - коротше, простий пляжний відпочинок.
День 9 - ще трохи моря. Морську програму було вирішено продовжити за рахунок скорочення програми огляду Болгарії, і ми розташувались в наметі на березі закріпленого за кайт-серферами пляжу. Вітер здіймав сильні хвилі, теліпав намети, а море було напрочуд теплим.
День 10 - осінь? На наступний день на побережжі настала спражня осінь - з хмарами, вітром, дощами і холодом. В Болгарії заїхали тільки в цікаву пам'ятку природи "Побиті камені", і поспішили в Румунію, в гори - може там нема дощу? Покатались по нічному Бухаресту і зупинились ночувати в кемпінгу на озері неподалік міста.
День 11 - Трансильванія. Ми відвідали красиве курортне місто Сіная, розташоване високо в горах. На жаль, через хмари і туман не було сенсу підніматись по далеким (на висоту 2000 м!) канаткам, тож подивились монастир та дуже красивий ззовні і зсередині королівський замок Пелеш.
День 12 - Трансильванія форева. День був дуже насиченим на красоти Трансильванії - красивий замок Бран, реставрована фортеця в Ришнові, дуже атмосферне місто Брашев... Так красиво, так добре гуляти вдвох цими вузенькими вуличками, фотографувати одне одного на фоні красот, і чого його ото кудись їхати?...
День 13 - ставим рекорд. В 6-ій ранку виїхали з мотеля в Румунії і в 11 ночі вже були в Києві, під колесами пролетіло більше тисячі кілометрів, хвала нашому єдиному водію за терпіння до нас і уважність на дорозі!
Фотографії з коментами можна дивитись тут
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Публікації
