Грузія 2009 - перші враження

Останні 2 тижні я була у відпустці, у Грузії.
Коли мені запропонували туди поїхати, дещо вагалася - геть нічого не знала про країну, та й новини з регіону не радували. Фігня це все, малята!
Країна чудова, і варта уваги.
Природа Грузії просто вражає своїм різноманіттям: ми побували серед високих гор навколо Казбеку, на просторих безлісих "загублених" холмах на кордоні з Азербайджаном, на скелястих горах поруч з Турцією, походили горами й лісами навколо Боржомі, проїхались безкрайнім морем виноградників в Алазанській долині, потоптались на камінчиках на грузинському березі Чорного моря, і це ще не вся Грузія!
На території Грузії розкидані древні печерні міста, деякі з них - з'явились ще до римлян, римські фортеці, добудовані турками, старі палаци грузинської знаті, старі довоєнні будинки в містах - історія тут знаходиться просто поруч.
Дуже сподобалось те, що уряд реально взявся за те, щоб зробити свою країну зручною для туристів: в крупних містах є реально діючі і реально корисні інформаційні центри, існують і роздаються безкоштовні туристичні карти різних регіонів країни, навколо туристичних принад встановлюються вказівники, поновлюються експозиції в музеях, ремонтуються дороги, реставруються старі довоєнні будинки в містах.
А головне багатство Грузії - це її люди - дивовижно привітні, раді допомогти (і налити :) ), поспілкуватися про життя. Коли перед поїздкою я читала у звітах про те, що грузини - такі добрі і щирі, я не вірила, що і ми будем зустрічати таких людей, думала, що то людям просто щастило. А тепер і сама пишу добрі слова про грузинський народ, і думаю, що таки так, нам пощастило, що ми поїхали в Грузію.
Трохи фоток і може ще звіту буде пізніше, слідкуйте за оголошеннями :)

Путивль-Глухів і навколо

Під час деяких попередніх мандрівок, а особливо під час передостанньої поїздки Львівщиною і останньої поїздки Сумщиною, я щось задумалась над тим, що ми, зовсім не релігійні (хоча і не зовсім атеїстичні) люди, їздимо переважно по церквах. Ну воно-то ясно, що поробиш, якщо архітектурне минуле значної території України зосереджено саме в релігійних будівлях, а природні ландшафти, хоч і прекрасні самі по собі, набувають більшої виразності в очах і в кадрі, коли там є якась архітектурна картинка.
А з іншого боку, чи можна отак-от підходити до цієї спадщини, як до просто гарних будівель, просто милуватись-оглядати, можливо, іноді ставити свічку і читати про себе коротку, своїми словами, не канонічну, молитву, не ходячи регулярно до церкви?
В принципі, нас ніде наче не проганяли, в Молдові в монастирях монахині казали, що добре, що хоч так цікавимось релігією, та й батюшки на недавній Львівщині і ще вчорашній поїздці Сумщиною, теж казали якісь свої добрі слова в дорогу.
В будь-якому випадку, давніх церков і монастирів в Україні багато, і добре, що багато з них реставруються і підносяться з руїни.
Трохи фоток можна глянути тут
Сумщина - цікавий регіон, мало трафіку, нескладний і приємний рельєф, гарні краєвиди, історичні місця. От тільки УЗ якось хріново дбає про зручне сполучення з Києвом, і, мабуть, це дається взнаки - туристів малувато.

Львівщина на вихідні

На вихідні трохи помандрували Львівщиною.
Фотки і коменти тут: http://picasaweb.google.com/annetttkyiv/010208LvivAreaVillagesTowns