Позитиффф

Несподівано захотілося вчора ввечері пельменів, зайшли в супермаркет і купили їх, а до них самий дешевий оцет - ну не знаю, чого самий дешевий, я якось не звикла до того, що дорогий оцет вже коштує 5 грн :)
Так от, самий дешевий оцет - самий класний! Бо має додатковий бонус - супер-етикетку! (Рамочки намальовані мною)
А також, принагідно згадали про іншу рекламку, ну я навіть не знаю, як вам сказати, чого саме, щоб не втратити інтригу. Ось така лицьова сторона: Ось така зворотня:

Pilobolus - Shadowland

Я була вчора на театрі тіней Pilobolus!

Почитати що та як, можна в Гуглі) А я розкажу просто про свої враження: якщо коротко, то - мені сподобалось! Вся вистава - це цілісна історія про сни однієї дівчинки, розказана настільки майстерно, що, коли дивишся, забуваєш, що насправді це їй сниться (і що насправді це всього лиш вистава, теж).
Гра тіні, світла, музики, ритму вражає і художньо - я справді немов занурилась в той фантастичний світ тіней, і з технічної точки зору - ну як, як вони це роблять?!
Нам (ми сиділи збоку від сцени) на початку вистави було трохи видно те, що відбувалось за малим екраном. Це створювало цікавий подвійний ефект - з одного боку, було цікаво бачити, як створюється казка, а з іншого, це відволікало від неї. Але потім повісили великий екран, і заекрання видно не було, залишалось тільки здогадуватись, як і що виходить, а то й взагалі розслабитись і не думати про те, як це зроблено, сприймаючи тільки саму історію.
Між "тіньовими" епізодами були також епізоди, коли актори виходили з-за екрану і танцювали на сцені, розказуючи танцем наступну частину історії. Але танці мені сподобались менше, може вони й непогані самі по собі, але порівняно з тією експресією і напругою, яка була постійно присутня в "тіньовій" частині, танці - бліді і не чіпляють. Під час танцю постійно хотілось, щоб вони перестали танцювати, і щоб скоріше знов ввімкнули проектор і показували свою страшну і ніжну казку далі...

Що я курю? :)

З одного боку вікна - весна, а з другого боку вікна - я, в ліжку з соплями))) Це дуже вчасно перед трьома вихідними 8 березня: стрьомно тепер кудись їхати - одужати то я одужаю, але ж мряка буде навколо. Шото зимовий матрас затягнувся)
І щось мені спати не спиться, а іншого нічого не робиться (температурка все-таки є, ех), тому розкажу я вам казочку. Точніше, не казочку, а сон, який наснився мені вчора під ранок. Я давно не бачила і не чула від інших таких прикольних по сюжету і цікавих за можливими варіантами трактовки снів.
Значить так, сниться мені, що я - лицар, причому якийсь модний, розумний, сильний і відомий (ну це не новина, десь тиждень тому мені снилось, що я лицар - начальник охорони замку якоїсь принцеси, правда, принцесу мені так і не показали за той весь сон, і сюжету у тому сні наче не було, зате сам замок і краєвиди навколо були ну дуже красиві, спасибі "Аватару" і "Володарю перстня"))). І дають мені завдання - вбити якесь величезне страшне крилате чудовисько. Розмірами воно десь з довгу хрущовку, але вище, десь на 7 поверхів. Вбити його ніхто не може, але як у кожного порядного чудовиська у нього є своя "голка в яйці", а саме - десь, невідомо, де, є колода, на якій намальований малюночок. І от цей малюночок треба швидко зішкрябати. Єдина проблема в тому, що ніхто не знає, де це бревно, і що чудовисько пасе територію навколо, і одразу прилетить, якщо хтось коло малюнка буде крутитись. Мені все це розповідають якісь мудреці, які дають мені це завдання, і показують мені фотку малюнка і колоди. Я одразу впізнаю це місце (примітка: в суботу знайомий розказував нам про геокешинг і показував свій пост на форумі - засніжене бревно в броварському лісі, яке він сфоткав і виклав з координатами на той форум, а іншим людям треба було знайти його на місцевості :) ), причому це місце знаходиться недалеко від того місця де колись у нас була дача (у нас = моїх батьків, а не у мене = рицаря). Я туди швидко дістаюсь (бо все в тій місцевості з дитинства знаю), знаходжу цей малюнок і швидко його шкрябаю. Чую дуже гучний рев звіра, він летить до мене. Доводиться залишити зовсім трохи малюнка, і тікати, бо він, хоч і сильно послаблений моїми діями, та все одно ще сильний. Сховалась я, хє-хє, звісно ж, в будинку на нашій дачі, в підвалі, бо звір, хоч і дужий, але земля якось там від нього екранує, і в землю він не полізе. І просиділа я-рицар у тому підвалі два роки, сподіваючись, що за цей час дружні лицарі, які мали мені допомагати в цій справі, подолають звіра, який зараз спрямований тільки на те, щоб знайти і вбити мене, і не буде звертати увагу навколо. Виглядаю я через два роки, дивлюсь - навколо нікого нема. Виходжу зі схованки - ага, привіт-привіт, тваринка весь цей час "пасла" мене поруч і зараз мене уриє. Ну, назад лізти не годиться, зійшлися ми з ним у жорстокому довгому двобої, я його вбила, а воно мене якось чи сильно оглушило, чи щось таке, але жити буду :) І лежу я напівтрупиком зверху на трупі чудовиська і думаю: "ну а чого ж ті, які мали мені допомогти, не зробили цього? невже вони не справились? чи просто не допомагали? чому?"
І тут фінальна сцена, це просто аут)
Підходять до мене ті самі мудрі чуваки, які на початку сна розказували, як саме вбити звіра і кажуть: "Ти що собі думаєш? Невже ти не розумієш, що коли відбувається поєдинок з ворогом такого рівня, то це просто некультурно отак тишком-нишком вжалювати його за саме слабке місце. Треба було трошки зачепити малюнок, щоб він прилетів і битись з ним."
Я їм кажу: "Пробачте, але ж ви самі мені казали, як саме його можна вбити, і наголошували, що треба швидко стирати весь малюнок, і що битись з ним нереально!"
А вони: "Ну так, це і є єдиний спосіб перемогти звіра, але це не по-лицарськи, тому дружні лицарі і не стали тобі допомагати, бо бій має обов`язково відбутися, щоб цей бій зарахували як лицарський."
І тут я прокидаюсь з реальним відчуттям сорому за те, що з іхньої подачі я хотіла перемогти звіра не по-лицарськи і сама про те, що має бути бій, не подумала.
По-моєму, з такими снами на аватари ходити вже не треба)))

Почався Великий піст

На тлі депресій і пригніченого настрою у кількох небайдужих мені людей, згадалось, що в Великий піст не тільки накладаються обмеження на їжу і розваги, а й також є більш суворе ставлення до інших наших слабостей, чи то пак, гріхів.
Смертні гріхи в Православ'ї і Католицизмі трохи різняться (але не сильно), і це є: гординя, марнославство (в католицькому списку обєднано з гординею), сріблолюбство (чи грошолюбство, жадібність, користолюбство), гнів, блуд (хтивість, похоть), черевоугодництво (обжерливість), зневіра, сум (в католицькому списку замінено на заздрість).
Так що геть депресії, апатії, невіру в себе, поганий настрій, сварки з оточенням, образи, і всю ту лажу далі по списку!

Евалюейшен

Не люблю це закордонне слово, і взагалі отаким чином "адаптовані" закордонні слова не люблю.
З цим ділом гралися в нашій конторі, коли я тільки сюди прийшла, була повна планів і бажань розвиватися в своїй сфері, тому мені це все було легко і просто.
Потім про це за купою роботи, планів і постійних докризових розширень, на пару років забули, і зараз знову згадали.
А для мене якось непомітно і поступово колись улюблене заняття перетворилось на просто спосіб заробляння грошей, ще й не особливо великих (як на теперішній курс долара і інфляцію).
І це капець, скажу я вам)
От що мені казати керівництву в розмові на таку тему, як особистий і професійний розвиток, побудову кар'єри в компанії, і т.п., якщо я не знаю, чи хочу я цим займатись, і чим я хочу займатись... Реально розмова буде з циклу "не вмер, так здох" :(

Представлення результатів генеалогічного пошуку

Незалежно від вибраного напрямку роботи, при накопиченні певної кількості матеріалів виникне бажання (і потреба) в їх упорядкуванні. Всі документи, виписки з архівів та бібліотек, фотографії варто зберігати в одному місці, виокремлюючи документи, що стосуються певної особи, в файли чи тонкі папки. Отриману інформацію також варто упорядковувати, представляючи родовід графічно.
Найпоширеним графічним представленням родоводу є дерево. Його малюють по-різному: як висхідне, коли нащадок знаходиться в корені дерева, а всі його предки утворюють крону, і як низхідне, коли найдавніший предок знаходиться в корені, а в кроні знаходяться всі його нащадки. Більш поширеним все-таки є перший спосіб.
Аналізувати кількість та повноту поколінь зручно по родовідній таблиці, в якій кожне покоління розташоване на одній горизонталі або на одній вертикалі. Частіше за все такі таблиці є висхідними.
В Великобританії та Франції раніше використовувались кругові таблиці. В центрі таблиці - людина, для якої складається родовід, в одній половині предки по батьківській лінії, в другій - по материнській. Такі таблиці можуть бути тільки висхідними.
Попри всю свою наочність, наведені способи дозволяють відобразити мінімум інформації про конкретну особу (найчастіше роки життя).
Внаслідок цього генеалоги полюбляють й інші способи представлення результатів, такі як запис інформації про кожного предка на картках або поколінні розписи.
Як правило, на картках записують таку інформацію:
• прізвище, ім'я, по-батькові (для жінок - дівоче прізвище);
• дата, місце народження (населений пункт, церковний приход);
• дата, місце смерті, місце поховання;
• прізвище, ім'я, по-батькові батьків;
• прізвище, ім'я, по-батькові хресних батьків;
• для народжених до 1917 - суспільний стан;
• місце проживання;
• віросповідання;
• освіта;
• робота, посади, звання;
• військова служба - звання, нагороди, участь в боях;
• прізвище, ім'я, по-батькові дружини (чоловіка);
• імена, дати народження дітей;
• вся додаткова інформація.
Поколінний розпис - це переказ таблиці в текстовому вигляді, при якому кожна особа нумерується. Є дві можливі системи нумерації.
Система Абовілля. При низхідному дослідженні найдальший предок з відомих отримує номер 1. Наступне покоління - його діти - отримують складений номер з двох цифр - номера батька та власного номера, тобто, 1.1 та 1.2. Діти людини, записаної під номером 1.2, будуть записані під номерами 1.2.1 та 1.2.2 відповідно... Можна застосувати цей же спосіб для нумерування від потомка до найдавнішого предка.
Система Соса-Страдоніца. Чоловік в будь-якому поколінні має номер, що рівний подвоєному номеру дитини, а жінка - номер, рівний подвоєному номеру дитини плюс одиниця. Людина, для якої складається родовід, отримує номер 1. Її батько - 2, мати - 3. Батько батька - 4, мати батька - 5, батько матері - 6, мати матері - 7. Чоловіки завжди мають парний номер, жінки - непарний.
Зараз досить поширеним є представлення родоводів на власних сайтах, ось наприклад,
родовід Сергія Клименко - досліджено сім поколінь, чудова форма подання результатів в форматі HTML;
родовід Кумалагова Сергія з історією пошуку, представленням результатів в форматі HTML;
родовід Біланів і Лисенків - подана оповідь про предків, історію краю, з якого вони походили, видатних земляків.
А також є окремі ресурси для створення свого дерева онлайн, та пошуку однофамільців і родичів - але про це я якось окремо допишу (Гугл їх всіх знає, якщо що :) ).

Напрями генеалогічних занять

Генеалогічні справи часто називають "дослідження родоводу" чи "генеалогічні дослідження". Проте мені здається, що краще було би в таких випадках вживати термін "відновлення родоводу". Дослідження = проведення дослідів - можливе над технічними об'єктами заради вивчення їх поведінки в певних змодельованих умовах. Історичні "дослідження", як ми знаємо, не призводять до гарних результатів. Історію варто не досліджувати, а вивчати, пізнавати, пригадувати, відтворювати, відновлювати. Наша історія, наші корені, наші предки - це те, що ми повинні були б знати, та не знаємо. Хтось забув, хтось загубив, хтось не запам'ятав...
В генеалогічних заняттях можна виділити такі напрямки, як:
• пошук предків;
• пошук всіх представників прізвища в різні часи та в різних місцях, відновлення зв'язків між ними та дослідження історії виникнення прізвища;
• вивчення історії населеного пункта, певної верстви населення, визначної події з життя роду, родового захоплення чи мистецтва (вишивки, родинних пісень, кулінарії...).
Ідеальним є поєднання всіх трьох складових, що створює неповторну всеохоплюючу розповідь про родину. Також, за відсутністю значної кількості інформації часто доводиться обмежуватися лише одним з пропонованих варіантів або комбінувати їх. Як правило, основним напрямом діяльності є перший.
Генеалоги вирізняють два основні види генеалогічних досліджень (не до вподоби мені це слово, та з термінологією хай вже знавці розбираються): висхідне і низхідне.
При висхідному дослідженні відомості збираються про предків тієї чи иншої людини. З цієї людини починають "підніматися по сходинкам" до більш віддалених поколінь.
При низхідному дослідженні починають з найбільш віддаленого з відомих предків і поступово переходять до його нащадків. Такий спосіб дозволяє отримати загальну картину роду, оскільки відображає не тільки зв'язок "предок-нащадок", а й встановлює родинні відносини між теперішніми поколіннями роду (двоюрідні, троюрідні брати й сестри).
Обидва типи досліджень можуть бути чоловічими і змішаними.
Чоловіче висхідне дослідження простежує лінію роду батька. В кожному поколінні, по суті, буде знаходитися по одному предку даної особи.
Змішане висхідне дослідження вказує всіх предків і по чоловічій, і по жіночій лініях. Кількість предків в кожному поколінні подвоюється.
Чоловіче низхідне дослідження враховує всіх нащадків, народжених від чоловіків - представників роду. Нащадки, народжені жінками - представницями роду, належать до инших родів (родів їхніх чоловіків), а тому не вказуються.
Змішане низхідне дослідження стосується всіх нащадків даної особи. В такому дослідженні фігурує не одне прізвище і не один рід.

Як почати відновлювати свій родовід

Якщо Вас цікавить власний родовід, Ви можете звернутися до професійного генеалога, а можете поринути в цю захоплюючу справу самостійно.
В першому випадку слід знати: в українських архівах збереглися не всі документи. Тому якщо вам обіцятимуть якісь гарантовані результати – скоріше всього, щось тут нечисто. Окрім того, генеалогічні дослідження вимагають дуже копіткої праці, тривають достатньо довго, часто потребують виїздів в інші міста до місцевих архівів. Тому питання обсягу і вартості робіт, додаткових доплат варто обговорити з самого початку.
В другому випадку слід приготуватись до того, що процес відновлення власної пам'яті, вивчення історії роду є довгим, складним, захоплюючим і часто нескінченним...
Найпершим кроком є перегляд ВСІХ старих документів: свідоцтв про народження, шлюб, смерть, освіту, паспортів, трудових книжок, посвідчень. Особливу увагу слід звернути на дати, написання імен, місця проживання.
Інформацію старих документів варто продублювати ксерокопіюванням або перенабрати для того, щоб при кожній потребі в даному документі не пошкоджувати його. Старі документи варто зберігати в розгорнутому вигляді в окремому файлі.
Всі фотографії слід ретельно продивитися, уточнити при можливості імена та всю доступну інформацію про зображених на них людей.
Всі документи, виписки з архівів та бібліотек, фотографії варто зберігати в одному місці, виокремлюючи документи, що стосуються певної особи, в файли чи тонкі папки.
Кожен з нас має свої власні спогади про дитинство, проведене найчастіше поруч з бабусями і дідусями (а кому сильно пощастило - з прабабусями і прадідусями). Варто поринути в світ власних спогадів, відшуковуючи найменші деталі. Часто при маленьких онуках старі люди могли говорити те, чого ніколи не говорили своїм дітям. Водночас, треба пам'ятати і про те, що можуть бути і ненавмисні (або і навмисні) спотворення інформації, додання заплутуючих деталей тощо.
По тому варто поговорити з родичами, особливо з людьми похилого віку. Як на мене, найдієвішою є проста розмова "за життя", що починається, як правило, спогадами "а тоді все було не так, як зараз...". Допит на кшталт "Прізвище, ім'я, по-батькові, вік, рід занять..." тільки знітить людину і може навіть викликати небажання щось говорити. Краще провести за розмовою більше часу, дізнатися найцікавіше не на початку розмови, а в кінці її, ніж піти, спіймавши облизня. Запитання варто будувати так, щоб на них не можна було відповісти одним словом.
І зовсім не виключений варіант, при якому з Вами взагалі не захочуть говорити про минуле чи критикуватимуть Ваші заняття: "ото нічого тобі робити?".
Наступний крок пошуку - використання Інтернету: звичайний пошук прізвища по всім пошуковим системам, телефонним та іншим базам даним, словникам і енциклопедіям; пошук інформації про губернію, край, з якого походять предки, на сайтах краєзнавців, місцевих та обласних бібліотек, історичних сайтах. Сміливці можуть написати листа або поспілкуватися по телефону з людьми, що мають однакові з їхніми прізвища – так можна знайти сильно віддалених родичів, або отримати цікаву інформацію, особливо якщо пощастить знайти однофамільця, який теж цікавиться родоводом.
В історичній та інших бібліотеках можна переглянути пам'ятні книжки губерній, алфавітних переліків міщан та інших "адресних книг" наших предків; оповіді про видатних людей краю, різні спогади, історичні книги...

Відновлення "Відновлення"

Колись давно у мене був свій невеличкий сайт, присвячений дослідженню родоводу. Він містив трохи корисної інформації – написані мною статті-поради тим, хто хоче щось дізнатись про своє коріння. Адже свого часу я шукала в Інтернеті роз'яснень з деяких генеалогічних питань, та, проте, знайшла досить мало. Тож я спробувала систематизувати знайдене в Інтернеті та в бібліотеках в невеличкі статті. Жодна з цих статей не була опублікована раніше і не є перекладом статей з інших сайтів.
Сталося так, що безплатний хостинг, на якому той сайт був розміщений, своє існування припинив. На новий хостинг я так і не переїхала – то мені здавалось, що все, чого я хочу – це поміняти дизайн сайту на щось більш нормальне, то я думала, що все добре, але варто було б дописати ті статті, які я планувала написати, а потім і просто інші інтереси стали більш важливими і нагальними. І так кілька років пройшло... Проте інтерес до генеалогії лишився.
І що приємно, цей інтерес є не лише у мене, а й у знайомих і незнайомих мені людей. За пару останніх тижнів я отримала несподівано багато нагадувань: «а де твій сайт? А чого його нема? А чи збереглась десь та інформація?»
Тож вирішила повикладати матеріали з того сайту - хай люди користуються, як кому треба. Потім може і ще щось нове викладатиму (сподіваюсь). Хочеться, звісно, яку-небудь Джумлу вивчити, щоб нормальний красивий сайт зробити, або хоча б Вордпресс для окремого блога… але менше з тим, швидше це зробити можна на Блогспоті, на ось цьому блозі, а ресурси свої я нині економлю.
Так що записи саме з того старого сайту будуть помічені тегами "відновлення" - бо сайт називався "Відновлення роду", а також тегом "родовід", та деякими іншими тегами по змісту.
ЗІ
Я не є професійним генеалогом і не виконую генеалогічних досліджень на замовлення.

Життя культурне

Купила квитки на грузинський балет Сухішвілі, і на американський театр тіней.
Скажем кризі: "тебе нема!" :)