Цікава книжка

Видавництво "Родовід" випустило друком цікаву книжку про вишивку, в якій надруковані унікальні етнографічні фотографії, подана історія регіонального вишивання, розказано про матеріали та техніки вишивки, історичні корені орнаментів, композиції та традиційні схеми вишиваних творів. Особливість книжки в тому, що вона стосується чернігівської вишивки, і це перша узагальнена праця на цю тему.
Було б класно отримати цю книжку в подарунок :)
Тому я й вирішила прийняти участь в ось такій акції:


Хочу перемогти!

З настанням Китайського нового року!!!

Сьогодні рік Кота (Кролика) таки настає - тепер по китайському календарю.
Багато не гуглила, але тут пишуть, що у китайців цей день ще називається Святом весни.
Та й справді, скоро буде і таке неоднозначно сприйняте у нас свято 14 лютого, і ще більш неоднозначне 8 березня, та всі вони так чи інакше про одне і те ж - про настання весни, повернення до повного життя, і звісно ж, про любов!
Тож я не можу стриматись і не нагадати вам ось такий боянистий корейський мультик про кохання Кролички і Котика :)
Всього 5 серій, клікати на Play movie або на SWF for web / EXE for pc.

Новорічне привітання 2011

В перший же день 2011 року ми побачили таку класну картину (фотика з собою не було, тож доведеться описати словами): попід берегом Десни бігала молоденька норка, вистрибуючи то з однієї своєї схованки, то з іншої, практично не звертала уваги на людей - дала дуже близько підійти до себе і роздивитися, а потім все-таки трохи налякалася і вмостилася на відкритому місці посеред льда, поруч з великою промоїною, і стала їсти спочатку жаб'ячі лапки, а потім ще одну цілу жабку :)))
Тож бажаю вам всім в 2011 бути хоробрими і спортивними, мати норкові шубки і їсти делікатеси на березі моря!

Такоє

Хоч я і знаю, що краще себе ні з ким не порівнювати взагалі, або хоча б порівнювати себе із собою ж самою, та все одно, коли люди, з якими в мене є щось спільне (освіта/вік/ще щось...), досягають більшого, ніж я, це завжди мене дещо пригнічує...
Чому у мене ТАК не виходить? Може я займаюсь чимось не тим, чим маю займатись? Чи занадто лінива? Чи не настільки цього хочу?
Доволі часто, я схиляюсь до останнього пояснення, бо за цими досягненнями часто стоїть відмова від тих моментів життя, від яких я не хочу відмовлятись, і все одно, все одно, чому я зависла на одному місці???

Що я робила минулого літа)

Я вже писала свого часу, що завдяки двом своїм подругам зацікавилась і познайомилась з войлоковалянням. І хоч часу у мене вічно нема, все одно повдавалося знаходити якісь зайві хвилинки, щоб таки щось рукотворне поробити.
От нарешті хоч якось упорядкувала фотки своєї ручкотворчості :) Сильно за якість і супер-корекцію не бийте, зробити щось інше за 5 хвилин доволі складно :)))
Практично всі ці штуки я пороздаровувала, та й робила переважно на подарунки :)

Romania&Bulgaria: враження

І трохи вражень накалякаю :)
Зразу скажу, що в Румунії загалом ми були більше, ніж в Болгарії - і по кількості днів, і по побаченим красотам, і по кілометрам. Тому можливо саме через це враження від Румунії значно кращі і яскравіші.
В обох країнах мені сподобалось те, що там загалом більш чисто, ніж у нас. Це стосується і чистоти на вулицях, і більш чистого повітря (хоч, здавалося б, машин так само багато), і навіть більш смачних продуктів - всі ідеї про якусь "нехімічність" і "правильність" нашої харчової індустрії розбилися вщент! В магазині можна купити йогурт, кефір, сир такої ж якості і смаку, як вони виходять вдома! В це навіть не вірилось спочатку... На упаковках продуктів в складі продукту значно менше написано всякої консерваторно-стабілізаторної гидоти (не знаю, може вони її просто не пишуть, але факт є факт), і терміни придатності при цьому значно менші. Окрема стаття захоплення румунськими і болгарськими магазинами - ціни: при дорожчому, ніж у нас, бензині, продукти коштують дешевше і виглядають смачніше. І це стосується всього: молочного, м'ясного, випічки... Імпортованих продуктів не так і багато, здається, не більше, ніж у нас, але є великий вибір і всього місцевого.
Також хочеться відмітити кафе і ресторани - може, знов-таки, нам просто такі траплялися, але всюди були достатньо великі порції смачної їжі за дуже і дуже адекватні гроші, в Києві мені просто нема з чим навіть порівняти, і бажання кудись тут ходити їсти взагалі нема (правда, доведеться, що поробиш). Окрема стаття - тортики з ягодами і фруктами :)))) дууууже класні, я по ним скучаю.
Загалом Румунія справляє враження більш багатої і успішної країни, ніж Болгарія (хоча знов-таки, може ми не все в Болгарії побачили): асфальт навіть на другорядних дорогах чудовий, а де не чудовий - там ремонтні роботи; будинки по селах стоять добротні і красиві, а де не багаті - ті все одно обвішані квітами, охайні і чисті. В Румунії ми вперше побачили окремі контейнери для використаних акумуляторів та люмінесцентних ламп, не кажучи про стандартний роздільний збір сміття.
В Болгарії все трохи не так райдужно, я б сказала, що так само, як у нас. Звісно, окрім морського регіону - на узбережжі красота і європа :)))
Хочеться вірити, що у обох цих країн все буде добре і надалі, а там може і ми підтягнемося.

Romania&Bulgaria: звітик

Цього року ми довго не могли визначитись, куди поїхати у відпустку: Чорногорія-Хорватія при детальному розгляді виявились надто дорогими у випадку цивільної поїздки і трохи стрьомними у велосипедному варіанті, та й супутників особливо не було. Аж ось колега Сергія запросив нас поїхати разом з ним і його дружиною на машині через Румунію до моря в Болгарії і назад. Подумали - і погодились :)

Джерело: 2010.08.21_Romania&Bulgaria

Ні разу ще не подорожувала на автомобілі, тому було в принципі цікаво спробувати такий варіант пересування. Є свої плюси і мінуси: з одного боку, доволі просто планувати маршрут в насичених цікавинками місцях - можна прокладати його як завгодно і заїджати всюди куди хочеш без огляду на те, як там ходить місцевий транспорт, а з іншого - не можна зекономити час за рахунок якогось нічного доїзду на автобусі чи поїзді і цінний час світлового дня витрачається на дорогу.
Напишу, як і в минулому році для Грузії, коротенький звітик по дням.
Отже, день 1 - субота: старт. Виїхали вранці з Києва, по дорозі заїхали в Бердичів подивитись на монастир і костьол, а також в Меджибіж - щоправда, в Меджибожі був фестиваль, тож всередину замка ми не потрапили - надто дорогі квитки. Ввечері уже по-темному погуляли по Чернівцям - в Чернівцях я була вперше, і місто мені дуже сподобалось, треба туди навідатись вдень. Ночували в невеличкому готелі майже в центрі міста.
День 2 - перетин кордону. До кордону від Чернівців близько. Як правило, кордон проходиться швидко (друзі вже їздили цим маршрутом), але в цей раз через якісь місцеві приколи на українській стороні ми простирчали там майже 5 годин. Це дещо попсувало наші плани і маршрут, який довелось скоротити. Заїхали тільки в один з розписаних і всередині, і ззовні (!) фресками монастирів Буковини - Молдовіту, і поїхали зразу в напрямку на озеро Біказ. Ночували в наметі біля річки - одна з аж двох ночівель в наметі на природі в цій поїздці :)
День 3 - ущелина Біказ. Проїхали озеро Біказ та вузьку гірську дорогу, яка веде по дуже красивій ущелині Біказ - своєрідне тренування перед наступними гірськими дорогами. Тут ми вперше спробували смачні місцеві булки, які випікають намотаними на спеціальні циліндри. Вже ввечері приїхали до озера Laku Ursu - найбільшого в Європі геліотермального озера і поселились в кемпінгу на березі.
День 4 - Трансфегераш. Думали скупатись в озері, але виявилось, що це не так просто зробити - воно обнесене парканом, а за квиточками ну надто велика черга. Забили і поїхали в напрямку Трансфегераської гірської дороги. Спершу заїхали в чудове старе і дуже атмосферне місто Сігішоара, потім в невеличку фортецю в місті Фегераш, а потім - на неї - на чудову гірську дорогу з купою поворотів і красивими краєвидами. Дорога була побудована режимом Чаушеску для швидкого перекидання військ через Карпати, на її прокладання витратили безліч технічних і людських ресурсів, а в результаті дорога відкрита тільки два місяці на рік (липень, серпень) в світлий час доби - в інший час там рух заборонений - небезпечно.
День 5 - скоріше на море! В цей день була поставлена велика мета - доїхати до моря! Тому поїхали максимально коротким шляхом, заїхавши тільки в Куртеа де Арджес з його старим княжим двором і величним монастирем, швидко перетнули кордон, промчались горами і степами Болгарії - і опинились на морі, в маленькому місті Созополі.
Дні 6, 7, 8 - пляж і матрас. Ці дні ми відпочивалі на місці, вранці ходили на пляж, а вдень гуляли старим містом Созополя, ходили в місцеві музеї, катались на катері - коротше, простий пляжний відпочинок.
День 9 - ще трохи моря. Морську програму було вирішено продовжити за рахунок скорочення програми огляду Болгарії, і ми розташувались в наметі на березі закріпленого за кайт-серферами пляжу. Вітер здіймав сильні хвилі, теліпав намети, а море було напрочуд теплим.
День 10 - осінь? На наступний день на побережжі настала спражня осінь - з хмарами, вітром, дощами і холодом. В Болгарії заїхали тільки в цікаву пам'ятку природи "Побиті камені", і поспішили в Румунію, в гори - може там нема дощу? Покатались по нічному Бухаресту і зупинились ночувати в кемпінгу на озері неподалік міста.
День 11 - Трансильванія. Ми відвідали красиве курортне місто Сіная, розташоване високо в горах. На жаль, через хмари і туман не було сенсу підніматись по далеким (на висоту 2000 м!) канаткам, тож подивились монастир та дуже красивий ззовні і зсередині королівський замок Пелеш.
День 12 - Трансильванія форева. День був дуже насиченим на красоти Трансильванії - красивий замок Бран, реставрована фортеця в Ришнові, дуже атмосферне місто Брашев... Так красиво, так добре гуляти вдвох цими вузенькими вуличками, фотографувати одне одного на фоні красот, і чого його ото кудись їхати?...
День 13 - ставим рекорд. В 6-ій ранку виїхали з мотеля в Румунії і в 11 ночі вже були в Києві, під колесами пролетіло більше тисячі кілометрів, хвала нашому єдиному водію за терпіння до нас і уважність на дорозі!
Фотографії з коментами можна дивитись тут