Солосолосоло

Як я писала в попередньому пості, настала осінь і всі поховалися по норкам :(
В результаті сьогодні на традиційну зустріч світанку ніхто не приїхав, хоч всю ніч і півдня перед тим дощу не було. Власне, я так приблизно і очікувала.
По дорозі до ПДН щось моросило в повітрі і бризкалася вода з калюж з-під переднього колеса, а зустрічний вітер на Теліги майже зупиняв велосипед. В самому ПДН я очікувала зустріти купу калюж і болото по коліна, але нічого того - суперський твердий пісочок, все легко проїжджається! Хмари низько нависали над горизонтом і Троєщини не було видно, і здавалося, що ПДН тягнеться без кінця і краю, і скільки не їхати - на горизонті буде тільки сіре небо і мокра трава, і нема Києва, офісів, роботи, можна нікуди не поспішати і залишатися тут постійно...
Позаяк матрасити і лялялякати було ні з ким, точніше було - але з собою самою я прекрасно розмовляю і під час їзди, то подовжила маршрут грунтовою петелькою до Погребів, щоправда там чи то за рахунок більшої розкатаності дороги чи то через те, що інший грунт, більш слизько. Отуто на галімих мобільних фотках можна спробувати розгледіти ТЕЦ. В принципі можна було поїхати і ще далі, але час піджимав, та й назад хотілося вертатися не тою ж дорогою, а шукати іншу грунтовочку, яка не факт, що була - але була!
Я їхала і думала про те, що, видно, така моя доля - часто опинятись на самоті з собою. Наодинці з собою мені гарно і комфортно, і це з одного боку добре, бо дає незалежність від оточення. З іншого боку, це погано, бо дає незалежність від оточення. Так-так, я не заплуталась в цих двох реченнях, ні :)
Таке... думка ніяк не формулюється далі. Крутиться щось коло того, що те, чого людина найбільше прагне - вона ніколи не повинна отримати для того, щоб в неї завжди було чого прагнути. От і я хочу всього-навсього компанії, щоб було з ким їздити-мандрувати, подеколи мені наче вдається знайти з кимось однаковий попутний вітер, але лише на який час, на якийсь окремий відрізок, а далі вітер все розкидає по різним сторонам. Листя на вітру...
А може і не хочу я компанії насправді, бо під неї треба підстроюватись і можливо навіть і не їхати нікуди, якщо вона не їде, адже компанія не завжди йде туди, куди хочуть всі її спільники. І якби не деякі суто фізичні обмеження, я б може і спокійно мандрувала б всюди просто одна, не шукаючи нікого для спілки...
осіньосіньосінь
солосолосоло