Новорічне again

Прощавай, Інтернет, комп*ютер, робота, ще якась фігня! :)
Я вас не побачу аж до 7-8 січня, адже перехід зі старого року в новий розпочато! :))))
І хоч 2008 рік для багатьох (і трохи й для мене) в кінці став роком розчарувань, фінансових втрат і скорочення планів, мушу сказати, що для мене цей рік був надзвичайно активним в сфері різноманітних поїздок і вражень, я спробувала кілька принципово для себе нових видів відпочинку та захоплення, здійснила десь 80% з запланованого на рік, багато що переосмислила, передивилась і переусвідомила, познайомилась з новими цікавими людьми, вирішила позитивно для себе ситуації на роботі, змінила зачіску, апгрейднула велосипед і т.п...
І добре, і погано, але на відміну від кінця 2007 року, коли на 2008 рік в мене було багато планів, задач і справ, зараз на 2009 рік я все-таки побоююсь щось планувати і замислювати...
Я хочу щоб, попри погоду, фінанси, події, в мене і мого оточення, і всіх тих, кого я знаю, залишалось гарне почуття гумору, міцне здоров*я, наснага для різноманітних звершень і іскорка оптимізму. :)
А там, поміж крапельками, поміж крапельками - і до чогось гарного доберемся! :)
Щасливого нового року!

Організація життя

Мені здається, що якби жінки працювали в ідеалі до 17.00, а в реалі хоча б просто не затримувались на роботі до ночі, на наших вулицях було б значно більше усміхнених і веселих жіночих і _чоловічих_ обличь...

Передноворічне

На корпоративний новий рік нам по дресс-коду треба було прийти в цікавих прикольних домашніх тапках (бо новий рік святкували не традиційно в ресторані з бенкетом-фуршетом, а по-домашньому в одному з офісів з власноруч нарізаними салатиками).
Купувати тапки спеціально для цього мені не хотілося, тож вирішила згадати, що я вмію щось робити руками і переробила на святкові свої недавно порвані домашні тапки. Проект перероблення тапок мінявся на ходу і залежав виключно від того, що є вдома під рукою, такий собі мєгабюджетний проект.
І ото роблячи ті тапки, розсипаючи навколо себе на підлозі всі свої швейні "скарби" - золоті ниточки, сріблясті бусинки, червоні бльосточки, шматочки гарних тканин, я спіймала себе на тому, що для мене-колись-малої-дитини Новий рік - це не мандарини, і не шуба-олів'є, і не ялинка, а оті часи, коли ми з мамою майстрували своїми руками подарунки для всіх-всіх-всіх - всієї купи тоді ще живих бабусь і дідусів, батьку, хресним, двоюрідним сестрам... То було дуже мудро з боку моєї мами, адже в такий спосіб вирішувалось дуже багато задач одночасно: мене навчали рукоділлю-фантазії, ще там чомусь :), і питання подарунків вирішувалось дуже м'яко для нашого, тоді дуже маленького, родинного бюджета. А головне - ми віддавали своїм близьким найцінніше - наш час, який ми витрачали на це, наші думки, руки і уміння... Я тоді цього не розуміла, і казала мамі, що краще купити батьку якийсь готовий футляр для ключів і не робити нічого самим, бо готовий - красивіший і модніший. А може і справді, подарувати готову річ було б краще, просто наші родичі не хотіли нас ображати і раділи нашим рукодільним подарункам...
Так чи інакше, зараз часи інші, всі багато працюють і часу на рукодільні подарунки вже нема зовсім ніяк. І не треба вони нікому, он, ніхто не відгукнувся на пропозицію отримати рукодільний подарунок, та ще й по суті, не до якогось свята, а просто так.
А є ж така поширена думка про те, що рідним-коханим-друзям треба дарувати подарунки не до свята, а просто так!
По-моєму, це геніальна відмазка тих, кому впадло щось робити для інших: в 90% випадків про подарунки "просто так" забувають :(
І так вже більшість наших людей вихована, що чекає подарунку саме на свято, наче це має якесь велике значення, отримаємо ми щось на енне число місяця, чи на ен-плюс-перше. А просто так, я помітила, багатьом моїм знайомим (та й мені самій) подарунки отримувати незвично, виникають різні думки-підозри, що від мене чогось хочуть, підлизуються, що я чимось зобов'язана. Хоч насправді все просто - нам просто хочуть зробити приємне. Просто так. Складно, еге ж?
А в мене потроху вималювалася відповідь на вічне передноворічне питання.
Малювалась вона довго, думати над подарунками я починаю традиційно ще в листопаді.
Я не люблю, не можу, не хочу купувати готові універсальні набори косметики/вражень/солодощів, хочу вибирати подарунки "під конкретну людину"!
Що хочу - те і роблю :)
Якийсь час ношусь з жахом від того, що ну просто не знаю що кому подарувати, взагалі не маю ідей, потім ідеї потроху приходять, але всі вони видаються то недостойними адресата, то недостойними мене, то не новорічними, то не актуальними, то не прикольними, то не корисними, а коли знаходиться те, що задовольняє всім цим параметрам, воно виявляється мєганебюджетним. Ну але поступово хмари над моєю головою розходяться, з'являється прояснення, і я починаю один за одним купувати подарунки.
Тепер 90-95% подарунків придбано, решта буде куплена без проблем, і тепер залишилось лише їх гарно упакувати, але то вже приємні дрібничкові клопоти. :)
ЗІ
Спочатку цей пост складався з того самого тексту і тих самих думок, але в іншому порядку. І так вийшло (і так часто в мене виходить, я помітила), що починаю я писати про веселе, а закінчую про сумне. В цей раз я вже запротивилась такому неподобству і трохи текст поредагувала, помінявши складові частини місцями. Наче краще вийшло. :)

Флешмобчик

Обіцяю протягом 2009 року зробити своїми руками подарунки для трьох своїх френдів, які цього захочуть, першими відпишуть тут і розмістять у своїх блогах аналогічні дописи :)

Естафету взяла тут

Вічне передноворічне питання

На вулиці сипле сніг, саме час подумати про новорічні свята. А свята - це також і певні клопоти, зокрема придумування і пошук в магазинах подарунків. І мушу зізнатися: в цьому році у мене з фантазією ну просто неймовірні проблеми. :(
Можливо, вони відбуваються через те, що я не хочу дарувати "аби подарувати".
Купувати в подарунок якісь банальні фігні типу косметичних наборів і непотрібних іграшок-сувенірчіків мені ніколи не хотілося і не хочеться.
Я завжди намагалася придумати щось таке, що було б справді потрібно і корисно конкретній людині. Проте те, що людині справді "потрібно", вона й сама собі, скоріше всього, купить, те, що "корисно", їй може бути геть не потрібно. Тож список розширено також до чогось несподіваного і приємного. Правда, що це може бути, я толком і не уявляю :(
Що подарувати? Як знайти оте "щось", що порадує людину? Ще й в межах бюджету, а також загальноприйнятих уявлень про подарунки - подарунок не повинен зобов'язувати (хоч я особисто, як правило, витрачаю на подарунки для своїх близьких людей більше, ніж це реально дозволяє мені бюджет, та власне і не складаю толком бюджету на це діло).
Спитати в "адресатів" я не можу/не хочу. По-перше, половина з них скаже: "у мене все є і мені нічого не треба", а друга половина промимрить: "нууууу я не знаю, треба подумати" і так нічого і не видасть. По-друге, "замовлений" подарунок - це в принципі просто і чітко і ясно і зручно і вигідно, і це, можливо, нормально для подарунка на День народження, але це не дуже добре для подарунка на Новий рік, коли всі люди, так чи інакше, свідомо чи ні, чекають на якесь, можливо, маленьке і крихітне, диво, несподіваний сюрприз, діда мороза, подарунків, про які ти нічого не знаєш...
Питання вічне, як завжди, "шо дєлать?"?????

What the hell is this?

Вийшла в обід прогулятись Хрещатиком, і не зрозуміла:
1) якого біса ці зірки висять по всій вулиці?
2) що це за прапор і чому він всюди поруч з нашим?

робоче

Колупаю тут на роботі пантони по спот-каналам класичним старим способом і не можу зрозуміти: чому два роки назад це було так важко зробити, що довелось вигадувати мегазбочений спосіб виділення пантона через акробат?... І чому зараз цей власний підхід видається чужим, а той, колись геть незрозумілий старий - такий простим і очевидним?...
Макети ж по суті такі ж...
(не препрессери, не вдумуйтесь в це)

Антикризовий пост

На Київ замість снігів опустилися тумани, вони закривають дальній огляд, і перспектив у кризі теж не видно.
Сьогодні вранці парк Шевченка був дивовижно пустий - жодної людини. Оповитий туманом, невимовно-прекрасний, тихий і спокійний...
Дальня сторона парку сховалась за бризками води в повітрі, і можна більше уваги приділити тому, що ось тут, зовсім поруч, зараз. А те, що там, скоро, колись, можливо - воно мною не контрольоване, і може, не варте й уваги?...
ЗІ
Якщо ця криза викликає СТІЛЬКИ страху, стресів, негативних емоцій, то СКІЛЬКИ їх виникає під час війни, голоду, стихійних лих?...
Може, ми забагато на себе беремо?
ЗІІ
Сьогодні перший день зими, всі на це звернули увагу? :-)