Що я курю? :)

З одного боку вікна - весна, а з другого боку вікна - я, в ліжку з соплями))) Це дуже вчасно перед трьома вихідними 8 березня: стрьомно тепер кудись їхати - одужати то я одужаю, але ж мряка буде навколо. Шото зимовий матрас затягнувся)
І щось мені спати не спиться, а іншого нічого не робиться (температурка все-таки є, ех), тому розкажу я вам казочку. Точніше, не казочку, а сон, який наснився мені вчора під ранок. Я давно не бачила і не чула від інших таких прикольних по сюжету і цікавих за можливими варіантами трактовки снів.
Значить так, сниться мені, що я - лицар, причому якийсь модний, розумний, сильний і відомий (ну це не новина, десь тиждень тому мені снилось, що я лицар - начальник охорони замку якоїсь принцеси, правда, принцесу мені так і не показали за той весь сон, і сюжету у тому сні наче не було, зате сам замок і краєвиди навколо були ну дуже красиві, спасибі "Аватару" і "Володарю перстня"))). І дають мені завдання - вбити якесь величезне страшне крилате чудовисько. Розмірами воно десь з довгу хрущовку, але вище, десь на 7 поверхів. Вбити його ніхто не може, але як у кожного порядного чудовиська у нього є своя "голка в яйці", а саме - десь, невідомо, де, є колода, на якій намальований малюночок. І от цей малюночок треба швидко зішкрябати. Єдина проблема в тому, що ніхто не знає, де це бревно, і що чудовисько пасе територію навколо, і одразу прилетить, якщо хтось коло малюнка буде крутитись. Мені все це розповідають якісь мудреці, які дають мені це завдання, і показують мені фотку малюнка і колоди. Я одразу впізнаю це місце (примітка: в суботу знайомий розказував нам про геокешинг і показував свій пост на форумі - засніжене бревно в броварському лісі, яке він сфоткав і виклав з координатами на той форум, а іншим людям треба було знайти його на місцевості :) ), причому це місце знаходиться недалеко від того місця де колись у нас була дача (у нас = моїх батьків, а не у мене = рицаря). Я туди швидко дістаюсь (бо все в тій місцевості з дитинства знаю), знаходжу цей малюнок і швидко його шкрябаю. Чую дуже гучний рев звіра, він летить до мене. Доводиться залишити зовсім трохи малюнка, і тікати, бо він, хоч і сильно послаблений моїми діями, та все одно ще сильний. Сховалась я, хє-хє, звісно ж, в будинку на нашій дачі, в підвалі, бо звір, хоч і дужий, але земля якось там від нього екранує, і в землю він не полізе. І просиділа я-рицар у тому підвалі два роки, сподіваючись, що за цей час дружні лицарі, які мали мені допомагати в цій справі, подолають звіра, який зараз спрямований тільки на те, щоб знайти і вбити мене, і не буде звертати увагу навколо. Виглядаю я через два роки, дивлюсь - навколо нікого нема. Виходжу зі схованки - ага, привіт-привіт, тваринка весь цей час "пасла" мене поруч і зараз мене уриє. Ну, назад лізти не годиться, зійшлися ми з ним у жорстокому довгому двобої, я його вбила, а воно мене якось чи сильно оглушило, чи щось таке, але жити буду :) І лежу я напівтрупиком зверху на трупі чудовиська і думаю: "ну а чого ж ті, які мали мені допомогти, не зробили цього? невже вони не справились? чи просто не допомагали? чому?"
І тут фінальна сцена, це просто аут)
Підходять до мене ті самі мудрі чуваки, які на початку сна розказували, як саме вбити звіра і кажуть: "Ти що собі думаєш? Невже ти не розумієш, що коли відбувається поєдинок з ворогом такого рівня, то це просто некультурно отак тишком-нишком вжалювати його за саме слабке місце. Треба було трошки зачепити малюнок, щоб він прилетів і битись з ним."
Я їм кажу: "Пробачте, але ж ви самі мені казали, як саме його можна вбити, і наголошували, що треба швидко стирати весь малюнок, і що битись з ним нереально!"
А вони: "Ну так, це і є єдиний спосіб перемогти звіра, але це не по-лицарськи, тому дружні лицарі і не стали тобі допомагати, бо бій має обов`язково відбутися, щоб цей бій зарахували як лицарський."
І тут я прокидаюсь з реальним відчуттям сорому за те, що з іхньої подачі я хотіла перемогти звіра не по-лицарськи і сама про те, що має бути бій, не подумала.
По-моєму, з такими снами на аватари ходити вже не треба)))