"Я прийшов - тебе нема"

Чи траплялося вам, стискаючи в кишені шматочок вже не їстівного для вас, але колись смачного, хліба, нервово озиратися по сторонам і намагатися знайти хоч одну пташку в зазвичай переповненому крилатими істотами парку?
А вони в цей час невідомо де купкуються в пошуках їжі і не знають, що їжа також шукає їх...
І, стомившись шукати птахів, висипати крихти хліба в якомусь місці, яке здається найбільш придатним для цього, спостерігати поодиноких горобчиків, які стрибають поруч і вперто не бачать рясного хлібного дощу.
А коли весь хліб вже висипаний, запихувати пакетик з-під нього в кишеню, і швидко йти, не озираючись. Бо озиратись страшно - страшно, що нікого там, біля крихт, нема. Хоч і думаєш-віриш-сподіваєшся, що хтось таки там вже є.