Крим! Вел! Травень!

Хоч і кажуть, що банально їздити велом по Криму на травневі, якось так інших варіантів не намалювалося і ми поїхали в Крим. На 11 днів.
Стартували вчотирьох з Новоолексіївки, проїхались по Арабатській стрілці, трошки покупалися в Азовському морі, побачили соляні промисли і Арабатську фортецю. Проти сильного вітру проїхали в Феодосію та Коктебель, трохи позагорали та позмагалися з сильним вітром у захованій від всіх Ліс'їй бухті (не знаю, як толком перекласти назву), проїхалися в Судак та прогулялись по Голіцинській тропі в Новому Свєті. І все це з дегустаціями вин ;)
Після цього попрощалися з нашими друзями, яким вже був час вирушати до Києва, і вдвох поїхали в Алушту (автобусом - щоб зекономити час). Звідти вночі під повним місяцем, слухаючи дивні звуки, якесь таке наче кхекання вовків (?), зойки сов і крапання дощику задерлися до Кримського заповідника. Весь наступний день дряпалися вгору до Бабуган-яйли і по ній, милувались невеличкими плямами сніжку, який ще тримався на вершині.
Вночі під Роман-Кошем здійнявся сильний вітер, похолодало, я скрутилась клубочком, потім спробувала розкрутитись у весь зріст і не змогла - боки намету присипало снігом! Вранці з намету ми побачили навколо себе снігу на 3-4 см і туман; з допомогою GPS штурмонули Роман-Кош і швиденько спустилися з нього по Романівському шосе в Ялту. Піднялись до водоспаду Учан-Су, на якому нас накрило дощем. Пробували втекти від нього в напрямку Севастополя, але потоки води нас все-таки зупинили в Алупці - на цивільну ночівлю, оскільки було вже темно і геть усе було мокре.
Посохли і поїхали на канатній дорозі на Ай-Петрі (я знаю, що це ледь не верх банальності і попси, але що поробиш - з дитинства обожнюю канатні дороги понад горами!). Перевалили на той бік яйли і спустилися до Великого каньону Криму і водоспаду Сріблясті струмені. Пішки пробували пробігтися написаним коло лісництва маршрутом, але погано вчили матчастину, не все знайшли з описаного. По тому поїхали до Сюйренської фортеці, скельного монастиря Челтер-Коба і печерного міста Киз-Кермен. По дорозі зустріли голандця з величезним баулом, сумкою на рулі і двома сумками по обом бокам жорсткої вилки, в тукліпсах, чувак збирався штурмувати Ай-Петрі, сказав, що дуже любить гори і все розпитував, чи гірська там дорога.
Швиденько спустились в Бахчисарай, оглянули парк в ханському палаці і помчали в Симферополь. В кращих традиціях жанру на поїзд сіли за 2 хвилини до відправлення, я не скоро забуду ці пошуки вокзалу, коли лік часу вже йде на хвилини...
Ось такий ось сумбурний звіт, забула ще додати, що в Криму все цвіте, по бокам від дороги пурхає багато різних-різних пташок, по землі бігають ящірки, і мабуть ще хтось, гарно пахне хвоєю в хвойних лісах, і сіллю на морі, сонечко гріє ще не сильно жарко (але достатньо - для мене), вітерець обдуває прохолодою, хмари не шкодують води, ось така краса!
Фотки з коментами тут