Передноворічне

На корпоративний новий рік нам по дресс-коду треба було прийти в цікавих прикольних домашніх тапках (бо новий рік святкували не традиційно в ресторані з бенкетом-фуршетом, а по-домашньому в одному з офісів з власноруч нарізаними салатиками).
Купувати тапки спеціально для цього мені не хотілося, тож вирішила згадати, що я вмію щось робити руками і переробила на святкові свої недавно порвані домашні тапки. Проект перероблення тапок мінявся на ходу і залежав виключно від того, що є вдома під рукою, такий собі мєгабюджетний проект.
І ото роблячи ті тапки, розсипаючи навколо себе на підлозі всі свої швейні "скарби" - золоті ниточки, сріблясті бусинки, червоні бльосточки, шматочки гарних тканин, я спіймала себе на тому, що для мене-колись-малої-дитини Новий рік - це не мандарини, і не шуба-олів'є, і не ялинка, а оті часи, коли ми з мамою майстрували своїми руками подарунки для всіх-всіх-всіх - всієї купи тоді ще живих бабусь і дідусів, батьку, хресним, двоюрідним сестрам... То було дуже мудро з боку моєї мами, адже в такий спосіб вирішувалось дуже багато задач одночасно: мене навчали рукоділлю-фантазії, ще там чомусь :), і питання подарунків вирішувалось дуже м'яко для нашого, тоді дуже маленького, родинного бюджета. А головне - ми віддавали своїм близьким найцінніше - наш час, який ми витрачали на це, наші думки, руки і уміння... Я тоді цього не розуміла, і казала мамі, що краще купити батьку якийсь готовий футляр для ключів і не робити нічого самим, бо готовий - красивіший і модніший. А може і справді, подарувати готову річ було б краще, просто наші родичі не хотіли нас ображати і раділи нашим рукодільним подарункам...
Так чи інакше, зараз часи інші, всі багато працюють і часу на рукодільні подарунки вже нема зовсім ніяк. І не треба вони нікому, он, ніхто не відгукнувся на пропозицію отримати рукодільний подарунок, та ще й по суті, не до якогось свята, а просто так.
А є ж така поширена думка про те, що рідним-коханим-друзям треба дарувати подарунки не до свята, а просто так!
По-моєму, це геніальна відмазка тих, кому впадло щось робити для інших: в 90% випадків про подарунки "просто так" забувають :(
І так вже більшість наших людей вихована, що чекає подарунку саме на свято, наче це має якесь велике значення, отримаємо ми щось на енне число місяця, чи на ен-плюс-перше. А просто так, я помітила, багатьом моїм знайомим (та й мені самій) подарунки отримувати незвично, виникають різні думки-підозри, що від мене чогось хочуть, підлизуються, що я чимось зобов'язана. Хоч насправді все просто - нам просто хочуть зробити приємне. Просто так. Складно, еге ж?
А в мене потроху вималювалася відповідь на вічне передноворічне питання.
Малювалась вона довго, думати над подарунками я починаю традиційно ще в листопаді.
Я не люблю, не можу, не хочу купувати готові універсальні набори косметики/вражень/солодощів, хочу вибирати подарунки "під конкретну людину"!
Що хочу - те і роблю :)
Якийсь час ношусь з жахом від того, що ну просто не знаю що кому подарувати, взагалі не маю ідей, потім ідеї потроху приходять, але всі вони видаються то недостойними адресата, то недостойними мене, то не новорічними, то не актуальними, то не прикольними, то не корисними, а коли знаходиться те, що задовольняє всім цим параметрам, воно виявляється мєганебюджетним. Ну але поступово хмари над моєю головою розходяться, з'являється прояснення, і я починаю один за одним купувати подарунки.
Тепер 90-95% подарунків придбано, решта буде куплена без проблем, і тепер залишилось лише їх гарно упакувати, але то вже приємні дрібничкові клопоти. :)
ЗІ
Спочатку цей пост складався з того самого тексту і тих самих думок, але в іншому порядку. І так вийшло (і так часто в мене виходить, я помітила), що починаю я писати про веселе, а закінчую про сумне. В цей раз я вже запротивилась такому неподобству і трохи текст поредагувала, помінявши складові частини місцями. Наче краще вийшло. :)