Листопад - листо+пад - пора падіння листя. Цю назву точно придумали не в Карпатах, бо 1 листопада все листя лежало на землі і ніжно шурхотіло від дотиків легесенького вітру і наших черевиків.
Гори порадували прекрасною сонячною, теплою і тихою погодою, здається, навіть влітку такого тепла (особливо вночі на хребті) не буває.
В районі Микуличина хребтом йде дуже гарна дорога, гарна для пішоходів і для (увага!) велосипедів :-) на цей раз я вже не думала, як попереднього разу, що велосипедом тут ніяк, навпаки, хотілося озирнутися, знайти його, свого рідного синього коника, і помчати по відносно сухій і твердій грунтовці повз численні хрести, поставлені во славу Господню або в роковини літування на полонині або ще во ім'я чогось...
На місцевій вершинці, г. Костел можна полазити по купі великого каміння або невеликих скель (кому як більше подобається) з соснами, майже Фінляндія! :)
Ягід вже мало, але останні сунички-ожинки-бруснички ми таки змогли познаходити і подоїдати.
Цікавою родзинкою походу стали побачені на протилежньому схилі берези. Берези собі й берези, листя вони скидають останніми, і поодинокі жовті плями видніються то тут то там на схилах. А подеколи навіть утворюють державний герб... :)
Дивіться фотки, мені ліньки їх вибирати і вставляти сюди в текст :)
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар