Хоч я і знаю, що краще себе ні з ким не порівнювати взагалі, або хоча б порівнювати себе із собою ж самою, та все одно, коли люди, з якими в мене є щось спільне (освіта/вік/ще щось...), досягають більшого, ніж я, це завжди мене дещо пригнічує...
Чому у мене ТАК не виходить? Може я займаюсь чимось не тим, чим маю займатись? Чи занадто лінива? Чи не настільки цього хочу?
Доволі часто, я схиляюсь до останнього пояснення, бо за цими досягненнями часто стоїть відмова від тих моментів життя, від яких я не хочу відмовлятись, і все одно, все одно, чому я зависла на одному місці???
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Публікації
2 коментарі:
Це нормальний процес. В сенсі, коли в одних виходить більше, ніж в інших. А заздрість (навіть пригнічена та прихована) - національна українська риса, тому тут теж все ок.
Та чого мені всі заздрість шиють?
Вона досягла цього, бо вона цього хотіла, і заради цього вона багато від чого відмовилась такого, від чого я не відмовлюсь ніколи. На її місці бути я не хочу також, думок "а чого підвищили її, а не мене" - теж немає. Мене особисто пригнічує те, що росту нема в мене, я ж на роботі теж наче не лише штани протираю, і що я не знаю, як мені цього досягти (окрім варіанту забити на особисте життя і вкалувати денно і нощно - цей варіант я за варіант не вважаю).
Дописати коментар