Молдова на 8 березня

Весняний сезон розпочато!

Думали-думали, куди поїхати на 3 дні на 8 березня, і нарешті надумали - Молдова!
Молдаванський ктулху не хотів нас пускати до себе - на вокзалі в черзі за квитками ми стояли три чи може навіть чотири рази: не було квитків на потрібні поїзди, ми на ходу придумували нові варіанти заїзду-виїзду, ставали в чергу ще раз, і так кілька разів.
В перший же день сталося пару серйозних поломок - один велосипед стає сінглспідом, в другому майже стерті колодки на ві-брейкових гальмах; лив дощ, ми рухались повільнувато; нас протримали на місцевому пропускному пункті пару годин для того, щоб накатати на кожного з нас накази в двох екземплярах про те, що нам офіційно відмовлено в перетині кордону в цьому пункті, бо він місцевий, а не міждержавний. Всі прохання віддати нам паспорти і пустити нас їхати до найближчого міждержавного пункта пропуска не допомогли, важливішими були папірці і страх, що ми подамо на них в суд за не пропускання нас - хоч ми зовсім не вимагали пропускати нас саме тут, лише спитали, чи це можливо.
Ще одна поломка - тріскається рама на одному з велосипедів, може нам справді не треба в Молдову?
І все-таки ми їдемо далі, до Сороки, переправляємся на молдавський берег паромом з великим молдавським і маленьким українським прапорами з видом на фортецю, їмо смачну мамалигу і "трошки м'яса", їдемо по молдаванським монастирям в Косеуці, Руді, Каларашовці, спілкуємся з місцевими жителями, дітьми, монахинями, ставимо свічки, їмо в монастирській трапезній гарний пісний обід, шукаємо римську фортецю і точку дуги Струве, знаходимо галявини підсніжників і пролісків, прекрасний водоспад з гротом і купою глини навколо нього...
Недовго я захоплювалась мужністю дівчини, яка їхала в цій поїздці перший раз на контактах та ще й з майже стертими колодками - мої колодки теж не витримали випробування свіжими молдавськими болотами, і скоро вже я випробовувала нову модель молдаванського гальма - черевиком об заднє колесо. Тут-то я перестала шкодувати, що поїхала на шиповці - проста резина об ботинок пригальмовувалась би значно гірше. Черевики-вібрами стійко трималися, та все-таки здали сантиметрик подошви на пожертву молдавському ктулху.

Фотки тут