Цікава книжка

Видавництво "Родовід" випустило друком цікаву книжку про вишивку, в якій надруковані унікальні етнографічні фотографії, подана історія регіонального вишивання, розказано про матеріали та техніки вишивки, історичні корені орнаментів, композиції та традиційні схеми вишиваних творів. Особливість книжки в тому, що вона стосується чернігівської вишивки, і це перша узагальнена праця на цю тему.
Було б класно отримати цю книжку в подарунок :)
Тому я й вирішила прийняти участь в ось такій акції:


Хочу перемогти!

З настанням Китайського нового року!!!

Сьогодні рік Кота (Кролика) таки настає - тепер по китайському календарю.
Багато не гуглила, але тут пишуть, що у китайців цей день ще називається Святом весни.
Та й справді, скоро буде і таке неоднозначно сприйняте у нас свято 14 лютого, і ще більш неоднозначне 8 березня, та всі вони так чи інакше про одне і те ж - про настання весни, повернення до повного життя, і звісно ж, про любов!
Тож я не можу стриматись і не нагадати вам ось такий боянистий корейський мультик про кохання Кролички і Котика :)
Всього 5 серій, клікати на Play movie або на SWF for web / EXE for pc.

Новорічне привітання 2011

В перший же день 2011 року ми побачили таку класну картину (фотика з собою не було, тож доведеться описати словами): попід берегом Десни бігала молоденька норка, вистрибуючи то з однієї своєї схованки, то з іншої, практично не звертала уваги на людей - дала дуже близько підійти до себе і роздивитися, а потім все-таки трохи налякалася і вмостилася на відкритому місці посеред льда, поруч з великою промоїною, і стала їсти спочатку жаб'ячі лапки, а потім ще одну цілу жабку :)))
Тож бажаю вам всім в 2011 бути хоробрими і спортивними, мати норкові шубки і їсти делікатеси на березі моря!

Такоє

Хоч я і знаю, що краще себе ні з ким не порівнювати взагалі, або хоча б порівнювати себе із собою ж самою, та все одно, коли люди, з якими в мене є щось спільне (освіта/вік/ще щось...), досягають більшого, ніж я, це завжди мене дещо пригнічує...
Чому у мене ТАК не виходить? Може я займаюсь чимось не тим, чим маю займатись? Чи занадто лінива? Чи не настільки цього хочу?
Доволі часто, я схиляюсь до останнього пояснення, бо за цими досягненнями часто стоїть відмова від тих моментів життя, від яких я не хочу відмовлятись, і все одно, все одно, чому я зависла на одному місці???

Що я робила минулого літа)

Я вже писала свого часу, що завдяки двом своїм подругам зацікавилась і познайомилась з войлоковалянням. І хоч часу у мене вічно нема, все одно повдавалося знаходити якісь зайві хвилинки, щоб таки щось рукотворне поробити.
От нарешті хоч якось упорядкувала фотки своєї ручкотворчості :) Сильно за якість і супер-корекцію не бийте, зробити щось інше за 5 хвилин доволі складно :)))
Практично всі ці штуки я пороздаровувала, та й робила переважно на подарунки :)

Romania&Bulgaria: враження

І трохи вражень накалякаю :)
Зразу скажу, що в Румунії загалом ми були більше, ніж в Болгарії - і по кількості днів, і по побаченим красотам, і по кілометрам. Тому можливо саме через це враження від Румунії значно кращі і яскравіші.
В обох країнах мені сподобалось те, що там загалом більш чисто, ніж у нас. Це стосується і чистоти на вулицях, і більш чистого повітря (хоч, здавалося б, машин так само багато), і навіть більш смачних продуктів - всі ідеї про якусь "нехімічність" і "правильність" нашої харчової індустрії розбилися вщент! В магазині можна купити йогурт, кефір, сир такої ж якості і смаку, як вони виходять вдома! В це навіть не вірилось спочатку... На упаковках продуктів в складі продукту значно менше написано всякої консерваторно-стабілізаторної гидоти (не знаю, може вони її просто не пишуть, але факт є факт), і терміни придатності при цьому значно менші. Окрема стаття захоплення румунськими і болгарськими магазинами - ціни: при дорожчому, ніж у нас, бензині, продукти коштують дешевше і виглядають смачніше. І це стосується всього: молочного, м'ясного, випічки... Імпортованих продуктів не так і багато, здається, не більше, ніж у нас, але є великий вибір і всього місцевого.
Також хочеться відмітити кафе і ресторани - може, знов-таки, нам просто такі траплялися, але всюди були достатньо великі порції смачної їжі за дуже і дуже адекватні гроші, в Києві мені просто нема з чим навіть порівняти, і бажання кудись тут ходити їсти взагалі нема (правда, доведеться, що поробиш). Окрема стаття - тортики з ягодами і фруктами :)))) дууууже класні, я по ним скучаю.
Загалом Румунія справляє враження більш багатої і успішної країни, ніж Болгарія (хоча знов-таки, може ми не все в Болгарії побачили): асфальт навіть на другорядних дорогах чудовий, а де не чудовий - там ремонтні роботи; будинки по селах стоять добротні і красиві, а де не багаті - ті все одно обвішані квітами, охайні і чисті. В Румунії ми вперше побачили окремі контейнери для використаних акумуляторів та люмінесцентних ламп, не кажучи про стандартний роздільний збір сміття.
В Болгарії все трохи не так райдужно, я б сказала, що так само, як у нас. Звісно, окрім морського регіону - на узбережжі красота і європа :)))
Хочеться вірити, що у обох цих країн все буде добре і надалі, а там може і ми підтягнемося.

Romania&Bulgaria: звітик

Цього року ми довго не могли визначитись, куди поїхати у відпустку: Чорногорія-Хорватія при детальному розгляді виявились надто дорогими у випадку цивільної поїздки і трохи стрьомними у велосипедному варіанті, та й супутників особливо не було. Аж ось колега Сергія запросив нас поїхати разом з ним і його дружиною на машині через Румунію до моря в Болгарії і назад. Подумали - і погодились :)

Джерело: 2010.08.21_Romania&Bulgaria

Ні разу ще не подорожувала на автомобілі, тому було в принципі цікаво спробувати такий варіант пересування. Є свої плюси і мінуси: з одного боку, доволі просто планувати маршрут в насичених цікавинками місцях - можна прокладати його як завгодно і заїджати всюди куди хочеш без огляду на те, як там ходить місцевий транспорт, а з іншого - не можна зекономити час за рахунок якогось нічного доїзду на автобусі чи поїзді і цінний час світлового дня витрачається на дорогу.
Напишу, як і в минулому році для Грузії, коротенький звітик по дням.
Отже, день 1 - субота: старт. Виїхали вранці з Києва, по дорозі заїхали в Бердичів подивитись на монастир і костьол, а також в Меджибіж - щоправда, в Меджибожі був фестиваль, тож всередину замка ми не потрапили - надто дорогі квитки. Ввечері уже по-темному погуляли по Чернівцям - в Чернівцях я була вперше, і місто мені дуже сподобалось, треба туди навідатись вдень. Ночували в невеличкому готелі майже в центрі міста.
День 2 - перетин кордону. До кордону від Чернівців близько. Як правило, кордон проходиться швидко (друзі вже їздили цим маршрутом), але в цей раз через якісь місцеві приколи на українській стороні ми простирчали там майже 5 годин. Це дещо попсувало наші плани і маршрут, який довелось скоротити. Заїхали тільки в один з розписаних і всередині, і ззовні (!) фресками монастирів Буковини - Молдовіту, і поїхали зразу в напрямку на озеро Біказ. Ночували в наметі біля річки - одна з аж двох ночівель в наметі на природі в цій поїздці :)
День 3 - ущелина Біказ. Проїхали озеро Біказ та вузьку гірську дорогу, яка веде по дуже красивій ущелині Біказ - своєрідне тренування перед наступними гірськими дорогами. Тут ми вперше спробували смачні місцеві булки, які випікають намотаними на спеціальні циліндри. Вже ввечері приїхали до озера Laku Ursu - найбільшого в Європі геліотермального озера і поселились в кемпінгу на березі.
День 4 - Трансфегераш. Думали скупатись в озері, але виявилось, що це не так просто зробити - воно обнесене парканом, а за квиточками ну надто велика черга. Забили і поїхали в напрямку Трансфегераської гірської дороги. Спершу заїхали в чудове старе і дуже атмосферне місто Сігішоара, потім в невеличку фортецю в місті Фегераш, а потім - на неї - на чудову гірську дорогу з купою поворотів і красивими краєвидами. Дорога була побудована режимом Чаушеску для швидкого перекидання військ через Карпати, на її прокладання витратили безліч технічних і людських ресурсів, а в результаті дорога відкрита тільки два місяці на рік (липень, серпень) в світлий час доби - в інший час там рух заборонений - небезпечно.
День 5 - скоріше на море! В цей день була поставлена велика мета - доїхати до моря! Тому поїхали максимально коротким шляхом, заїхавши тільки в Куртеа де Арджес з його старим княжим двором і величним монастирем, швидко перетнули кордон, промчались горами і степами Болгарії - і опинились на морі, в маленькому місті Созополі.
Дні 6, 7, 8 - пляж і матрас. Ці дні ми відпочивалі на місці, вранці ходили на пляж, а вдень гуляли старим містом Созополя, ходили в місцеві музеї, катались на катері - коротше, простий пляжний відпочинок.
День 9 - ще трохи моря. Морську програму було вирішено продовжити за рахунок скорочення програми огляду Болгарії, і ми розташувались в наметі на березі закріпленого за кайт-серферами пляжу. Вітер здіймав сильні хвилі, теліпав намети, а море було напрочуд теплим.
День 10 - осінь? На наступний день на побережжі настала спражня осінь - з хмарами, вітром, дощами і холодом. В Болгарії заїхали тільки в цікаву пам'ятку природи "Побиті камені", і поспішили в Румунію, в гори - може там нема дощу? Покатались по нічному Бухаресту і зупинились ночувати в кемпінгу на озері неподалік міста.
День 11 - Трансильванія. Ми відвідали красиве курортне місто Сіная, розташоване високо в горах. На жаль, через хмари і туман не було сенсу підніматись по далеким (на висоту 2000 м!) канаткам, тож подивились монастир та дуже красивий ззовні і зсередині королівський замок Пелеш.
День 12 - Трансильванія форева. День був дуже насиченим на красоти Трансильванії - красивий замок Бран, реставрована фортеця в Ришнові, дуже атмосферне місто Брашев... Так красиво, так добре гуляти вдвох цими вузенькими вуличками, фотографувати одне одного на фоні красот, і чого його ото кудись їхати?...
День 13 - ставим рекорд. В 6-ій ранку виїхали з мотеля в Румунії і в 11 ночі вже були в Києві, під колесами пролетіло більше тисячі кілометрів, хвала нашому єдиному водію за терпіння до нас і уважність на дорозі!
Фотографії з коментами можна дивитись тут

З френд-стрічки

Дякую Аллі

Чорниці

Я уже знаю, що в один з наступних походів зайду сюди - в Гукливий, подивитись на ось цей пам'ятник чорниці:(картинка взята з статті)
Це, певно, буде похід в нечорничний час, бо в чорничний, я переконана, треба неспішно ходити десь там, поруч з стиглими чорницями, і їсти їх, їсти, як ми це й зробили в минулі вихідні :-)

Полтавська казка

Трохи розширили географію веломандрів - побували на Полтавщині. Проїхалися гоголівськими місцями - Миргород, Сорочинці, Диканька, покупалися у Ворсклі і Псьолі. Сильна спека внесла свої корективи і на саму Полтаву, на жаль, часу майже не лишилось, подивились трохи центр вже вночі, але враження однозначне - треба приїхати ще і роздивитися вдень :)

Джерело: 2010.07.31_Poltavska_kazka

Прогулянка кордоном

Про велопокотеньки вже якось нецікаво писати - їх вже багато було, бувають вони достатньо часто і вони коротенькі. Інша справа - піший похід на 5 днів в улюблені Карпати - останній раз більше, ніж на три дні, я в пішку вибиралась дуже давно!
Націлились в цей раз на Мармароський масив - туди довго добиратись, тож під час триденних вихідних, наприклад, туди не потрапиш, до того ж, це прикордонна зона, треба заздалегідь оформляти пропуск у прикордонників. Ці два фактори сприяють тому, що в Мармароси ходять мало, а відповідно там ДУЖЕ чисто, і дуже мало людей.

Джерело: 2010.07.07-11_Marmarosy

Перед походом в Карпатах якраз саме задощило, ми все сподівались на покращення погоди, та й місцеві підбадьорювали - "завтра буде сонце", але так основну частину маршрута й пройшли класичними їжачками в тумані :) Мабуть румуни спеціально напустили хмар, щоб їх не було видно.
Особливого колориту походу додавали прикордонні стовпчики, які періодично виринали з туману - дорога йде просто поруч з ними, по нашій стороні. І взагалі, якось цікаво було усвідомлювати, що ось вона - одна гора чи полонина, а на одній половині її ми можем бути, а на другій - не зовсім.
Коли ми реєструвались в Діловому, прикордонники сказали нам, щоб ми одразу телефонували їм, якщо побачимо двох людей неслов'янської зовнішньості, які нестимуть чорні ящики. Жарти про чорні ящики не давали нам сумувати, ми все вигадували й вигадували, що і як то може бути, аж уже в Києві дізнались.
Ну і ще я багато тексту накатала під фотками.

Парки і палаци Чернігівщини

Джерело: 2010.06.06_Kachanivka,Trostyanets,Sokyrynci

Джерело: 2010.06.06_Kachanivka,Trostyanets,Sokyrynci

Джерело: 2010.06.06_Kachanivka,Trostyanets,Sokyrynci

Нарешті я сюди доїхала! :)
Довго збирались, та все ніяк не виходило. Сподобалась і велична Качанівка, і затишні Сокиринці, і парк в Тростянці, куди буде класно приїхати ще раз - восени, на золоте листячко.
Але поки що початок літа, у мене згоріли верхні частини ног :), обвітрене обличчя, натерта п'ята точка, але я хочу ще покатушок, походів і вражень :)))))
Фото

Не мала баба клопоту... ))

Якось між робочими справами накачала я собі з різних ресурсів книжечок по рукоділлю. Власне, шукала тільки по войлоковалянню, але заодно вирішила і ті, які були по іншим хендмейдам, покачати - це от один такий недолік є у інтернету: шукаєш відповідь на одне якесь питання, натомість занурюєшся у море цікавої спорідненої інформації і просто тонеш у ньому :))))
Ой, скільки ж всього класного і цікавого існує - купа різних технік роботи з бісером і бусами, декупаж, макраме, плетення з проволоки, орігами, нестандартна вишивка, різні роботи зі стрічками і тканинами, домашнє миловарення... Тепер сиджу іноді між робочими справами гортаю ці книжечки і мрію про те, щоб мати купу грошей і не ходити на роботу, а замість роботи цілими днями пробувати робити те, се, інше, п'яте, десяте, і створювати отаку красиву красу :)))))

Переяслав-Хмельницький

Довго у мене не виходило виїхати в Переяслав-Хмельницький - то це було надто близько до Києва, а мене тягло кудись подалі, то хотілось саме на велосипеді, а це вже було далеченько (з врахуванням витрат часу на "подивитись", звісно).
І от нарешті все співпало, і Переяслав-Хмельницький виявився і не надто близько, і не надто далеко, всім у нього захотілось - і ми поїхали :)

Джерело: 2010.05.23 Pereyaslav

Місто просто тоне в акацієвому цвіті - акацій дуже багато! Переважно білі, великі, старі дерева, пахнуть ну просто пречудово! А на землі - цвітуть густо-густо насаджені іриси різних кольорів!
Також нас порадували своїм суперпупермегагалаконцертом ворони в центральному парку - розсілися по акаціях, і давай "карк-карк-карк", "кккккарк!", "карккккк" на всі лади))))
Так і не знайшла, де б то аудіо викласти, щоб можна було послухати, ось воно на скачування.
В місті ДУЖЕ багато музеїв і церков, а якщо порахувати ще Музей під відкритим небом - то стане ясно: їхати сюди треба ще!
Фотки

Другі травневі

Джерело: 2010.05.08-10_Crimea

На другі травневі був Крим і його чудові довжелезні підйоми, каменисті спуски, захоплюючі краєвиди і купа квітів)) Я вже не так тиснула на гальма на спусках, як раніше, та все одно в кінці спуска виникала думка "а що, якщо ще менше пригальмовувати?" :)
До деяких місць з краєвидами хочу приїхати ще...

Перші травневі

Джерело: 2010.05.04_Zakarpattya

Були в Закарпатті, потрапили на жаб'ячі любощі на Синевирі, день села в Колочаві, початок цвітіння нарцисів під Хустом, цвітіння сакур і магнолій в селах та в Ужгороді, ухання сов біля Невицького замку, коротше, всьо було супер!
На звіт часу нема :( , осьо традиційно попідписувані фотки :)
Маршрут: Воловець-Міжгір'я-Синевир, Синевир-Ольшанське водосховище-Долина Нарцисів, Хуст-Довге-Свалява-електричка до Ужгорода-Невицьке, Невицький замок-Ужгород.
Електричка Свалява-Ужгород була вимушеним рішенням - порізали покришку в кількох місцях.

Пройшла курси!

Писала раніше в блозі, що хочу пройти курси першої допомоги.
Пройшла:)

Джерело: mobile photos

Звертайтесь якщо що) але краще щоб не виникало в цьому потреби!

Корнінський кар'єр

Напанорамила фотографій - затоплений кар'єр

Джерело: 2010.04.25_Kornin

і працюючий:

Джерело: 2010.04.25_Kornin

Любеч-Чернігів-Седнів, Дніпро-Десна-Снов

Перша дводенна велопокотенька в цьому році була доволі давно запланованим бажанням - побувати на розливах річок Чернігівщини. Зима цього року посприяла втіленню цієї мрії просто пречудово - у нас були всі шанси побачити купу води :)
На суботу прогнози віщували то дощ, то хмари, то холод, десь там в небі несеться на нас сувора вулканічна хмара, а ми в 4ій ранку прокидаємся і їдемо на електричку. Пригоди почались одразу :)
Якось так ми обидва дивились розклад, що подивились замість Кар.дач відправлення електрички з Борщагівки. Приїжджаємо на Кар.дачі трохи раніше, ніж треба - а "нашої" електрички нема, є пізніша... що його робити, питаємся в тітоньки на касі, де та електричка, може вона з Київ-Пасу? "Ага," - каже тітонька. Підриваємось і мчимось на Київ-Пас, де нас наздоганяє - ну так, та сама пізніша, і та сама "наша" електричка, яка повз Кар.дачі насправді йде на 20 хвилин пізніше, ніж ми думали :)
На пероні перетнулись з байкерами з Кривого Рогу, які їхали на Чернігівщину в пішку.
Дощик поступово накрапував, хмари за вікном ставали все суворішими, але в мене була якась така впевнена думка, що хай які там хмари і дощі нас поливатимуть, але ми приїдемо в Любеч, зайдем на гору з краєвидом - і з-за хмар вигляне сонечко, ось така банальність :)
Власне, так і сталося, як гадалося - весь час ми їхали проти дуже сильного зустрічного вітру, періодично нас поливав дощ. За 20 км до Любеча ми розділилися з нашими друзями і вирішили їхати далі вдвох (вони поїхали додому). Проїхали трохи, зупинились на зупинці, і тут я зізнаюся, що я таки добряче стомилась з тим вітром, і що 20 км до Любеча я-то докручу, але що його робити далі? І починаю мріяти про якийсь камаз, який би нас підібрав назад (а дорога ну дуже пуста). А вже ж 5-та година, а до дому ще десь +60 км до тих 20, та й в місті трохи часу витратим... І тут... тадададам! На зупинці зупиняється, наче з казки, ну абсолютно нетутешній автобус - великий туристичний з великим багажником, всередині мало народу, і він не туристичний, а рейсовий! З'являється матрасна ідея під'їхати) А то, навіть колеса з велів можна не знімати! :)
По дорозі взнаємо, що назад він їде за 50 хвилин, в ньому тепло, гарно і немає вітру... А вітру вже немає і на вулиці - містичним чином весь цей шалений вітер за той час, що ми були в автобусі, вщух і став штилем. В Любечі ми оглянули невеликий центр міста, і подивились головне, задля чого приїхали - розлив Дніпра. Він вражає! Особливо, коли скажуть, де "нормальний" Дніпро. А, і забула сказати, піднялись на Замкову гору - і сонце таки визирнуло з-за хмар :) Шкода, що малувато зелені, та й вода, виявляється, надто висока - вона поглинула всі дрібні рисочки рельєфу, і через це картина більш спокійна. Коли вода буде трохи нижче, буде більше острівців і заплав, річечок і струмочків, та й зелені тоді вже буде більше - картина буде просто прекрасна! Так що раджу поїхати по нашим слідам і привезти красиві фоточки)

Джерело: 2010.18.04_Lubech&Sedniv

На наступний день ми були до обіду трохи зайняті, тож виїхали пізнувато, в напрямку Седнєва. По дорозі заїхали подивитись дві старі дерев'яні церкви. Вирішили їхати не асфальтом, а грунтом, вздовж Десни. Помилувались широкою Десною, їдемо до села, аж - раз! - дорогу перетинає така собі річечка, може по коліно, а може й глибше... Намагались шукати міст, брід, об'їзд, та проти вітру довго не пошукаєш - вернулись назад і форсували річку по пояс голяком :) Вода - холодна, бадьорить.
По тому поїхали в Седнів, помилуватись розливом річки Снов. Може, через те, що в цей день яскраво світило сонце, та зелені було більше, вода блищала на сонечку, і все це таке красиве-красиве, ой ну як же то словами передати?

Джерело: 2010.18.04_Lubech&Sedniv

В Седнєві також є красива камінна церква, трохи залишків маєтку Лизогубів, і дуже красива дерев'яна церква, мені вона нагадала ансамбль на о. Кіжі - така суворо-красива північна споруда. Відновлюють її майже з руїн, "Укрреставрація силами місцевих алкоголіків" (с) охоронець.
Назад їхали швиденько, треба було встигнути на поїзд, з яким також було не без казусу: є-квиток і уз.гов.уа показували ціну на цей поїзд на всі види причіпних вагонів в 60 грн, в касі мені його продали за 25 грн, а на вокзалі в Чернігові додатковий квиток обійшовся би нам в 80 грн. Цікава цінова політика...
Панорамки клеїла ручками швиденько, бо для маків гарних програм не найшлося)
Фотки з коментами

Квіти з войлока

Ще взимку мені захотілося навчитись зробити квіти з шерсті, але не знала як, а про гугл чогось забула :) Потім був пост про буси з войлока одної моєї подруги і класної майстрині Люби, я загорілась, згадала про Гугл, надивилась відеоуроків, нагорталась картинок готових прикрас, навіть спробувати зваляти щось з простих наче 100% шерстяних (але як виявилось - не 100%) ниток. Нічого у мене не звалялось, часу як завжди нема, закинула це діло.
Аж трохи згодом Марічка запропонувала піти на майстер-клас з валяння!
Сходили :)

Джерело: mobile photos

Дуже цікаво спостерігати, як наче по одній технології, створюються зовсім різні речі, як вони трансформуються від пухнастих заготовочок в якісь непонятні великі мокрі клякси і поступово набувають форми і краси, стають красивими чудовими квітами.
А ще вчора у нас був класний вечір-дівичник з бабськими розмовами на кухні під час войлоковаляння :) :) :) так давно у мене такого нічого не було :)
Восени-зимою спробую щось ще собі зробити :)
А повгадуйте, де моя квітка? :) А то дві подруги вже вгадували, називали почергове одні і ті ж квітки, але не мою :) Можна в аську (хто через рсс читає)