Показ дописів із міткою питання. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою питання. Показати всі дописи

четвер, 21 січня 2010 р.

Антикорупційний закон

Чудовий закончик (ЗАКОН УКРАЇНИ № 1506-VI Про засади запобігання та протидії корупції) прийнято, з 1 квітня 2010 року корупція буде подолана!
Ось тут трохи розшифровки цього тексту.

Цитати з розшифровки:
...
Суб’єктами на яких поширюються норми антикорупційних законів, та які підлягають відповідальності за вчинення корупційних діянь, зокрема є:
* особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків (тобто директори, головні бухгалтери тощо) та особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків в юридичних особах;
* фізичні особи – підприємці;

...
Так, згідно ст. 4 Закону № 1506-VI, означеним суб’єктам, зокрема забороняється:
а) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, що здійснюються в позаробочий час) безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом;
б) входити, у тому числі через інших осіб, до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено законом;
в) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію тощо.
Враховуючи означені положення законодавства, з 01 січня 2010 року, керівним посадовим особам підприємств заборонено здійснювати підприємницьку діяльність або займатись іншою оплачуваною роботою.

...
Далі, означеним особам заборонено входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Тобто, учасник (засновник) підприємницької організації не може бути одночасно і директором такої організації або членом наглядової ради. Відповідно, директор підприємницької організації не може бути учасником (засновником) будь-якої іншої підприємницької організації та займати посади в органах управління таких організацій (дирекція, наглядова рада, загальні збори учасників тощо).

...
Висновок
Введення в дію антикорупційних законів з 01 січня 2010 року істотно змінить порядок ведення бізнесу в Україні, що абсолютно не пов’язано із протидією корупції в Україні. Норми означених законів, на нашу думку, істотно та не обґрунтовано обмежують права та інтереси суб’єктів цивільних правовідносин.

середа, 7 жовтня 2009 р.

Ай нід хелп

А порадьте, будь-ласка, хто-небудь, дерматолога гарного?

четвер, 2 липня 2009 р.

"Ми тут живемо"

Колись давно, коли я закінчила перший клас, всім нам подарували якусь таку типу листівку з фотографією нашого класу, і віршиком на задній стороні листівки про те, що "школа наш дім рідний, ми тут живемо". Я ще подумала тоді, що за тьху, я в школі вчусь, а не живу, а живу я вдома, або поза домом, спілкуючись з рідними-друзями-знайомими, займаючись своїми хоббі, насолоджуючись світом...
Недавно, під час святкування дня народження однієї з колег, інша колега сказала якийсь типу тост-побажання "щоб робота приносила радість", і тут же додала "бо робота нам як дім, ми тут живемо".
Це я одна така ненормальна, що для мене життя - це рідні-друзі-знайомі, хоббі, природа, і т.д., а на роботі я працюю, обмінюю свій робочий (і не тільки робочий) час і вміння (а іноді і трохи здоров'я) на гроші, а не живу-тусуюсь?
Невже не зрозуміло, що так само, як в школі вчителі навіювали оману про дім рідний в школі для того, щоб діти більш дбайливо ставилися до загального майна і слухняно поводилися, так само тепер керівництво навіює оману про дім рідний на роботі?
Чи це такий собі засіб заспокоєння власного "я", щоб не бунтувало проти овертаймів і перегрузок, така собі медитація "я тут вдома, мені не треба нікуди йти після 19 години"?..
А може і справді, даремно я розділяю життя і роботу, і робота - це і є життя, те, що я роблю на цьому світі корисного (сподіваюсь)?.. Чому ж тоді так не тягне на роботу?

вівторок, 23 червня 2009 р.

Фотки-фотки-фотки

Глючить останнім часом програма пакетного завантаження фоток на Пікасу для Мака, довелось останні фотки вручну зменшувати, та по 5 штук на сайті відсилати.
Плюс там місце закінчується. Купила б уже може у них місця чи завела б інший акаунт, так цей глюк перекриває всі зручності від користування нею.
Пробувала зробити собі фотоальбом на io.ua. То в мене на ньому не працює ні Java, ні Flash-закачка в жодному з броузерів (знов-таки під Маком, бо до домашнього ПК я нині майже не добираюся), а закачувати фотки по одній (!) з html-форми я нікому не побажаю, і собі теж.
Що порадите?
А останні фотки - ось вони
Катались по Дністровському каньону, насолоджувались краєвидами Дністра, нетоптаними стежками вздовж каньону, смачними черешнями просто з дерева коло грунтової дороги, сильною зливою, пішими підйомами з велосипедами на спині, смачним сиром і молоком, замками і костьолами, по яким не можна не полазити...

середа, 4 лютого 2009 р.

Зустріч однокласників

7 лютого - зустріч однокласників, це якась традиційна дата таких зустрічей, друга субота лютого.
Щоправда, якісь такі в мене вже склалися стосунки з моїми колишніми однокласниками, що я з ними не спілкуюся після закінчення школи. (З одною дівчиною спілкуюся, але вона для мене вже давно вийшла з категорії "однокласниця", а на тій зустрічі її все одно не буде)
По ходу, я всі ці зустрічі щороку пропускаю - то були причини в вигляді заздалегідь запланованих поїздок і куплених квитків, один раз серйозно хворіла. Була лише колись на одній з першій зустрічей, коли ми ще всі і так подеколи бачилися в корпусах КПІ. Хлопці притягли своїх других половинок, які були там, м'яко кажучи, зайвими, бо розмови про "а пам'ятаєш?" підтримати не могли, і своїм хлопцям їх вести заважали... Мені було якось так собі.
От і думаю, йти мені в цьому році чи ні? З одного боку вже соромно за те, що мене весь час там нема. А з іншого... хіба я винна, що випадаю з компанії і що маю зовсім інші захоплення?

ICQ та інші месенджери

Оце зараз ICQ знову міняє щось у протоколі, щоб всі переходили на їхні клієнти.
На моє ІМ-спілкування це впливає так:
1) дивовижним чином Adium у мене працює (хоч решта колег "вішається" від роботи з старою ICQ під Mac - а нової адекватної версії нема)
2) але це мені нічим не допомагає - тому що контакт-ліст сьогодні доволі пустий: всі контакти на альтернативних клієнтах зараз офлайн :(
3) знайомі з асєчного контакт-ліста розбігаються хто куди - вже маю кілька знайомих, які тепер хочуть використовувати тільки skype, двох знайомих на GTalk, 1 на Jabber
4) питання: що робити мені, якщо я хочу продовжувати всі ці контакти? ну, я розумію, що треба не ІМ писати, а дзвонити телефоном, зустрічатися, і все ж таки - заради якогось смішного посилання чи корисної новини спеціально дзвонити не станеш...
Зараз у мене на комп'ютері ввімкнено Adium, Skype, і ще веб-гаджет GTalk. І це реально незручно :( Можна, звісно, вмикатись-вимикатись з мережі... це ще більш незручно, мабуть.
Хто що розкаже-порадить?

вівторок, 23 грудня 2008 р.

Передноворічне

На корпоративний новий рік нам по дресс-коду треба було прийти в цікавих прикольних домашніх тапках (бо новий рік святкували не традиційно в ресторані з бенкетом-фуршетом, а по-домашньому в одному з офісів з власноруч нарізаними салатиками).
Купувати тапки спеціально для цього мені не хотілося, тож вирішила згадати, що я вмію щось робити руками і переробила на святкові свої недавно порвані домашні тапки. Проект перероблення тапок мінявся на ходу і залежав виключно від того, що є вдома під рукою, такий собі мєгабюджетний проект.
І ото роблячи ті тапки, розсипаючи навколо себе на підлозі всі свої швейні "скарби" - золоті ниточки, сріблясті бусинки, червоні бльосточки, шматочки гарних тканин, я спіймала себе на тому, що для мене-колись-малої-дитини Новий рік - це не мандарини, і не шуба-олів'є, і не ялинка, а оті часи, коли ми з мамою майстрували своїми руками подарунки для всіх-всіх-всіх - всієї купи тоді ще живих бабусь і дідусів, батьку, хресним, двоюрідним сестрам... То було дуже мудро з боку моєї мами, адже в такий спосіб вирішувалось дуже багато задач одночасно: мене навчали рукоділлю-фантазії, ще там чомусь :), і питання подарунків вирішувалось дуже м'яко для нашого, тоді дуже маленького, родинного бюджета. А головне - ми віддавали своїм близьким найцінніше - наш час, який ми витрачали на це, наші думки, руки і уміння... Я тоді цього не розуміла, і казала мамі, що краще купити батьку якийсь готовий футляр для ключів і не робити нічого самим, бо готовий - красивіший і модніший. А може і справді, подарувати готову річ було б краще, просто наші родичі не хотіли нас ображати і раділи нашим рукодільним подарункам...
Так чи інакше, зараз часи інші, всі багато працюють і часу на рукодільні подарунки вже нема зовсім ніяк. І не треба вони нікому, он, ніхто не відгукнувся на пропозицію отримати рукодільний подарунок, та ще й по суті, не до якогось свята, а просто так.
А є ж така поширена думка про те, що рідним-коханим-друзям треба дарувати подарунки не до свята, а просто так!
По-моєму, це геніальна відмазка тих, кому впадло щось робити для інших: в 90% випадків про подарунки "просто так" забувають :(
І так вже більшість наших людей вихована, що чекає подарунку саме на свято, наче це має якесь велике значення, отримаємо ми щось на енне число місяця, чи на ен-плюс-перше. А просто так, я помітила, багатьом моїм знайомим (та й мені самій) подарунки отримувати незвично, виникають різні думки-підозри, що від мене чогось хочуть, підлизуються, що я чимось зобов'язана. Хоч насправді все просто - нам просто хочуть зробити приємне. Просто так. Складно, еге ж?
А в мене потроху вималювалася відповідь на вічне передноворічне питання.
Малювалась вона довго, думати над подарунками я починаю традиційно ще в листопаді.
Я не люблю, не можу, не хочу купувати готові універсальні набори косметики/вражень/солодощів, хочу вибирати подарунки "під конкретну людину"!
Що хочу - те і роблю :)
Якийсь час ношусь з жахом від того, що ну просто не знаю що кому подарувати, взагалі не маю ідей, потім ідеї потроху приходять, але всі вони видаються то недостойними адресата, то недостойними мене, то не новорічними, то не актуальними, то не прикольними, то не корисними, а коли знаходиться те, що задовольняє всім цим параметрам, воно виявляється мєганебюджетним. Ну але поступово хмари над моєю головою розходяться, з'являється прояснення, і я починаю один за одним купувати подарунки.
Тепер 90-95% подарунків придбано, решта буде куплена без проблем, і тепер залишилось лише їх гарно упакувати, але то вже приємні дрібничкові клопоти. :)
ЗІ
Спочатку цей пост складався з того самого тексту і тих самих думок, але в іншому порядку. І так вийшло (і так часто в мене виходить, я помітила), що починаю я писати про веселе, а закінчую про сумне. В цей раз я вже запротивилась такому неподобству і трохи текст поредагувала, помінявши складові частини місцями. Наче краще вийшло. :)

понеділок, 8 грудня 2008 р.

Вічне передноворічне питання

На вулиці сипле сніг, саме час подумати про новорічні свята. А свята - це також і певні клопоти, зокрема придумування і пошук в магазинах подарунків. І мушу зізнатися: в цьому році у мене з фантазією ну просто неймовірні проблеми. :(
Можливо, вони відбуваються через те, що я не хочу дарувати "аби подарувати".
Купувати в подарунок якісь банальні фігні типу косметичних наборів і непотрібних іграшок-сувенірчіків мені ніколи не хотілося і не хочеться.
Я завжди намагалася придумати щось таке, що було б справді потрібно і корисно конкретній людині. Проте те, що людині справді "потрібно", вона й сама собі, скоріше всього, купить, те, що "корисно", їй може бути геть не потрібно. Тож список розширено також до чогось несподіваного і приємного. Правда, що це може бути, я толком і не уявляю :(
Що подарувати? Як знайти оте "щось", що порадує людину? Ще й в межах бюджету, а також загальноприйнятих уявлень про подарунки - подарунок не повинен зобов'язувати (хоч я особисто, як правило, витрачаю на подарунки для своїх близьких людей більше, ніж це реально дозволяє мені бюджет, та власне і не складаю толком бюджету на це діло).
Спитати в "адресатів" я не можу/не хочу. По-перше, половина з них скаже: "у мене все є і мені нічого не треба", а друга половина промимрить: "нууууу я не знаю, треба подумати" і так нічого і не видасть. По-друге, "замовлений" подарунок - це в принципі просто і чітко і ясно і зручно і вигідно, і це, можливо, нормально для подарунка на День народження, але це не дуже добре для подарунка на Новий рік, коли всі люди, так чи інакше, свідомо чи ні, чекають на якесь, можливо, маленьке і крихітне, диво, несподіваний сюрприз, діда мороза, подарунків, про які ти нічого не знаєш...
Питання вічне, як завжди, "шо дєлать?"?????

четвер, 4 грудня 2008 р.

What the hell is this?

Вийшла в обід прогулятись Хрещатиком, і не зрозуміла:
1) якого біса ці зірки висять по всій вулиці?
2) що це за прапор і чому він всюди поруч з нашим?