Такоє

Хоч я і знаю, що краще себе ні з ким не порівнювати взагалі, або хоча б порівнювати себе із собою ж самою, та все одно, коли люди, з якими в мене є щось спільне (освіта/вік/ще щось...), досягають більшого, ніж я, це завжди мене дещо пригнічує...
Чому у мене ТАК не виходить? Може я займаюсь чимось не тим, чим маю займатись? Чи занадто лінива? Чи не настільки цього хочу?
Доволі часто, я схиляюсь до останнього пояснення, бо за цими досягненнями часто стоїть відмова від тих моментів життя, від яких я не хочу відмовлятись, і все одно, все одно, чому я зависла на одному місці???

Лінк

Цікава і корисна стаття про виховання дітей і його наслідки.
Хочеться тут своїх роздумів написати, але мабуть, якось пізніше.

Почався Великий піст

На тлі депресій і пригніченого настрою у кількох небайдужих мені людей, згадалось, що в Великий піст не тільки накладаються обмеження на їжу і розваги, а й також є більш суворе ставлення до інших наших слабостей, чи то пак, гріхів.
Смертні гріхи в Православ'ї і Католицизмі трохи різняться (але не сильно), і це є: гординя, марнославство (в католицькому списку обєднано з гординею), сріблолюбство (чи грошолюбство, жадібність, користолюбство), гнів, блуд (хтивість, похоть), черевоугодництво (обжерливість), зневіра, сум (в католицькому списку замінено на заздрість).
Так що геть депресії, апатії, невіру в себе, поганий настрій, сварки з оточенням, образи, і всю ту лажу далі по списку!

Евалюейшен

Не люблю це закордонне слово, і взагалі отаким чином "адаптовані" закордонні слова не люблю.
З цим ділом гралися в нашій конторі, коли я тільки сюди прийшла, була повна планів і бажань розвиватися в своїй сфері, тому мені це все було легко і просто.
Потім про це за купою роботи, планів і постійних докризових розширень, на пару років забули, і зараз знову згадали.
А для мене якось непомітно і поступово колись улюблене заняття перетворилось на просто спосіб заробляння грошей, ще й не особливо великих (як на теперішній курс долара і інфляцію).
І це капець, скажу я вам)
От що мені казати керівництву в розмові на таку тему, як особистий і професійний розвиток, побудову кар'єри в компанії, і т.п., якщо я не знаю, чи хочу я цим займатись, і чим я хочу займатись... Реально розмова буде з циклу "не вмер, так здох" :(

Антикорупційний закон

Чудовий закончик (ЗАКОН УКРАЇНИ № 1506-VI Про засади запобігання та протидії корупції) прийнято, з 1 квітня 2010 року корупція буде подолана!
Ось тут трохи розшифровки цього тексту.

Цитати з розшифровки:
...

Суб’єктами на яких поширюються норми антикорупційних законів, та які підлягають відповідальності за вчинення корупційних діянь, зокрема є:
* особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків (тобто директори, головні бухгалтери тощо) та особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків в юридичних особах;
* фізичні особи – підприємці;

...

Так, згідно ст. 4 Закону № 1506-VI, означеним суб’єктам, зокрема забороняється:
а) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, що здійснюються в позаробочий час) безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом;
б) входити, у тому числі через інших осіб, до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено законом;
в) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію тощо.
Враховуючи означені положення законодавства, з 01 січня 2010 року, керівним посадовим особам підприємств заборонено здійснювати підприємницьку діяльність або займатись іншою оплачуваною роботою.

...

Далі, означеним особам заборонено входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Тобто, учасник (засновник) підприємницької організації не може бути одночасно і директором такої організації або членом наглядової ради. Відповідно, директор підприємницької організації не може бути учасником (засновником) будь-якої іншої підприємницької організації та займати посади в органах управління таких організацій (дирекція, наглядова рада, загальні збори учасників тощо).

...

Висновок
Введення в дію антикорупційних законів з 01 січня 2010 року істотно змінить порядок ведення бізнесу в Україні, що абсолютно не пов’язано із протидією корупції в Україні. Норми означених законів, на нашу думку, істотно та не обґрунтовано обмежують права та інтереси суб’єктів цивільних правовідносин.

Попереднє вивчення попиту :)

Виникли тут у мене 2 ідейки на той час, коли зовсім-зовсім зіпсується погода :)
А може і не на той, просто я ще не остаточно вирішила, чи воно мені треба.
Якщо когось це теж цікавить і хтось хоче скласти компанію, чи наприклад, може щось альтернативне чи додаткове порадити - коментуйте, пишіть в аську чи на пошту!!

1) курси “Оказание Первой Помощи пострадавшим и поведение в условиях чрезвычайной ситуации”, деталі тут
http://www.ors-sos.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=49&Itemid=60
є відгуки на велофорумі - кажуть, що гарні і корисні

2) курси класичного масажу (сюди класно ходити разом зі своєю половинкою, і потім вдома закріплювати пройдений матеріал :) :) )
найшла в інеті ось такі наче нічо: http://www.massage.net.ua/index_1.html
але відгуків про них не знаю і не знаю де взнати

Знову двійка

Я знову і знову наступаю на одні і ті ж граблі, знову і знову обіцяю собі все почати з нового аркуша вже на завтрашній день, і знову і знову ставлю собі "двійку" вже через пару годин початку цього дня.
Ніколи не думала, що вийти з наїждженої колії так важко.

Робоче

1. Рішення, прийняте 3 роки назад, було помилковим.
2. Чи є в моєму житті якийсь цикл, і чи не дорівнює він часом трьом рокам?
3. Чи наважусь вийти з ситуації рівноваги? Чи знову злякаюсь?
4. Я недооцінюю себе чи переоцінюю? Я виграю чи програю? (наголоси і на А, і на Ю)
5. А може, нема ніякої ложки?

ЗІ
До мене стало доходити, чому люди міняють високооплачувану, але тупувату чи вже надто рутинну для них роботу, на менш оплачувану, але цікавішу.

"Ми тут живемо"

Колись давно, коли я закінчила перший клас, всім нам подарували якусь таку типу листівку з фотографією нашого класу, і віршиком на задній стороні листівки про те, що "школа наш дім рідний, ми тут живемо". Я ще подумала тоді, що за тьху, я в школі вчусь, а не живу, а живу я вдома, або поза домом, спілкуючись з рідними-друзями-знайомими, займаючись своїми хоббі, насолоджуючись світом...
Недавно, під час святкування дня народження однієї з колег, інша колега сказала якийсь типу тост-побажання "щоб робота приносила радість", і тут же додала "бо робота нам як дім, ми тут живемо".
Це я одна така ненормальна, що для мене життя - це рідні-друзі-знайомі, хоббі, природа, і т.д., а на роботі я працюю, обмінюю свій робочий (і не тільки робочий) час і вміння (а іноді і трохи здоров'я) на гроші, а не живу-тусуюсь?
Невже не зрозуміло, що так само, як в школі вчителі навіювали оману про дім рідний в школі для того, щоб діти більш дбайливо ставилися до загального майна і слухняно поводилися, так само тепер керівництво навіює оману про дім рідний на роботі?
Чи це такий собі засіб заспокоєння власного "я", щоб не бунтувало проти овертаймів і перегрузок, така собі медитація "я тут вдома, мені не треба нікуди йти після 19 години"?..
А може і справді, даремно я розділяю життя і роботу, і робота - це і є життя, те, що я роблю на цьому світі корисного (сподіваюсь)?.. Чому ж тоді так не тягне на роботу?

Яблучко від яблуні недалеко падає

Для початку анекдот.
Якось чоловік побачив, що його дружина, готуючи йому стейк (або може я неправильно пам'ятаю назву страви - коротше, якийсь такий великий кусень м'яса на всю сковородку), відрізає від стейка невеличкий шматок і готує його окремо. Коли він її спитав, для чого вона так робить, вона відповіла, що не знає, але так завжди готувала стейки її мати.
Він пішов до тещі і спитав ту, чому вона так готує стейки. Та відповіла, що не знає, робить так, як завжди робила її мати.
Чоловік не полінувався і поїхав в село до бабусі своєї дружини. Запитує її, навіщо від великого шматка стейку вона при приготуванні відрізала маленький шматочок.
"Все просто," - відповідає старенька. - "У мене в ті часи була лише дуже маленька сковородка".
***
А згадався мені цей анекдот через те, що останнім часом я якось надто часто стала помічати за собою, що несвідомо, не задумуючись, щось думаю/роблю/кажу, а коли хтось мене питає "ну а чому так, чому ти саме так себе поводиш?", я не можу знайти навіть для самої себе іншого пояснення, крім оцього "я не знаю... так робила моя мати". Більше того, мені складно, навіть після з'ясування такого факту, уявити якийсь інший варіант поведінки!
Але я ж наче ніколи не вважала свою маму для себе взірцем, навпаки, багато в чому була з нею незгодна, і багато що зараз роблю зовсім не так, як вона!
А виявляється, що, окрім різних свідомих моментів, багато що успадковується зовсім не свідомо, не обдуманно, просто тому, що так. А потім починають відбуватись якісь подібні до її ситуації-події-думки, і мені стає страшно через те, що ось так, непомітно-поступово, я ризикую прийти до того самого, від чого тікаю.

З Великоднем!

Збиралась святкувати цей Великдень зовсім не так, як святкуватиму. І святкуватиму зовсім не так, як було б краще святкувати (раз не виходило так, як збиралась).
Мало вміти чути голос розуму одночасно з воланням голосу емоцій (бо часто-густо у людей буває, що за емоціями розуму й не чутно).
Чути і слухати - це різні речі. От нещодавно і вирішила одне питання так, як голос емоцій про це волав, а зараз думаю - правий же розум був, правий! І я ж тоді вже прекрасно розуміла, що він правий, а вчинила все одно емоційно.
Еххх, дівчата ми, дівчата...
Щоправда, в мене є сумніви і щодо прийнятого емоціями рішення, і щодо неприйнятого рішення розуму, і щодо первісного бажаного варіанту. Бо, можливо, вірнішим був би один з інших варіантів, яких теж можна (виявляється!) було придумати не 2, як мені здавалось нещодавно, а значно більше, як я усвідомлюю зараз.
І добре, що я все-таки частково зробила дещо з запланованого - прикрасила великодні яйця новим для себе способом прикрашанням - з нитками і сіточками. Якось одразу стало веселіше на душі :)
А з паскою поки що без варіантів - з магазину, сама пекти боюсь. І сподіваюсь то всьо завтра посвятити навіть :)

Гарних вам Великодніх свят!

Рекламка

Надибала рекламку в газеті.
Мда.

Настроєве

По ходу дня вийшло так, що стало сумно.
Випила півпляшки червоного сухого, стало добре.
Хрєново.

Зустріч однокласників

7 лютого - зустріч однокласників, це якась традиційна дата таких зустрічей, друга субота лютого.
Щоправда, якісь такі в мене вже склалися стосунки з моїми колишніми однокласниками, що я з ними не спілкуюся після закінчення школи. (З одною дівчиною спілкуюся, але вона для мене вже давно вийшла з категорії "однокласниця", а на тій зустрічі її все одно не буде)
По ходу, я всі ці зустрічі щороку пропускаю - то були причини в вигляді заздалегідь запланованих поїздок і куплених квитків, один раз серйозно хворіла. Була лише колись на одній з першій зустрічей, коли ми ще всі і так подеколи бачилися в корпусах КПІ. Хлопці притягли своїх других половинок, які були там, м'яко кажучи, зайвими, бо розмови про "а пам'ятаєш?" підтримати не могли, і своїм хлопцям їх вести заважали... Мені було якось так собі.
От і думаю, йти мені в цьому році чи ні? З одного боку вже соромно за те, що мене весь час там нема. А з іншого... хіба я винна, що випадаю з компанії і що маю зовсім інші захоплення?

ICQ та інші месенджери

Оце зараз ICQ знову міняє щось у протоколі, щоб всі переходили на їхні клієнти.
На моє ІМ-спілкування це впливає так:
1) дивовижним чином Adium у мене працює (хоч решта колег "вішається" від роботи з старою ICQ під Mac - а нової адекватної версії нема)
2) але це мені нічим не допомагає - тому що контакт-ліст сьогодні доволі пустий: всі контакти на альтернативних клієнтах зараз офлайн :(
3) знайомі з асєчного контакт-ліста розбігаються хто куди - вже маю кілька знайомих, які тепер хочуть використовувати тільки skype, двох знайомих на GTalk, 1 на Jabber
4) питання: що робити мені, якщо я хочу продовжувати всі ці контакти? ну, я розумію, що треба не ІМ писати, а дзвонити телефоном, зустрічатися, і все ж таки - заради якогось смішного посилання чи корисної новини спеціально дзвонити не станеш...
Зараз у мене на комп'ютері ввімкнено Adium, Skype, і ще веб-гаджет GTalk. І це реально незручно :( Можна, звісно, вмикатись-вимикатись з мережі... це ще більш незручно, мабуть.
Хто що розкаже-порадить?

Якась така математика

Припустимо, що відношення одної людини до іншої - це прояв деякої функції f, яка залежить від змінних А1...АN, які, в свою чергу, описують різні-різні-прерізні, які тільки можуть прийти і не прийти в голову, характеристики одної людини, другої людини, їхнього оточення та часу, в яких вони живуть, і ще якісь параметри, про які я зараз не подумала, але які мають свою дію.
Припустимо, в даний момент f(A1, ... , AN) = "якесь почуття".
Але ж невідомо, може, ця рівність справедлива лише і тільки при цих А1...АN, або допускає якусь зміну А1...АN, а якоїсь зміни не допускає, або рівність справедлива при переконанні одної (або й обох) людини в тому, що вона з часом змінить щось з А1...АN, або щось з А1...АN протирічить одне іншому і рівність не має сенсу, або...
Ну і не знаю, що я хочу цим сказати.

Організація життя

Мені здається, що якби жінки працювали в ідеалі до 17.00, а в реалі хоча б просто не затримувались на роботі до ночі, на наших вулицях було б значно більше усміхнених і веселих жіночих і _чоловічих_ обличь...

Передноворічне

На корпоративний новий рік нам по дресс-коду треба було прийти в цікавих прикольних домашніх тапках (бо новий рік святкували не традиційно в ресторані з бенкетом-фуршетом, а по-домашньому в одному з офісів з власноруч нарізаними салатиками).
Купувати тапки спеціально для цього мені не хотілося, тож вирішила згадати, що я вмію щось робити руками і переробила на святкові свої недавно порвані домашні тапки. Проект перероблення тапок мінявся на ходу і залежав виключно від того, що є вдома під рукою, такий собі мєгабюджетний проект.
І ото роблячи ті тапки, розсипаючи навколо себе на підлозі всі свої швейні "скарби" - золоті ниточки, сріблясті бусинки, червоні бльосточки, шматочки гарних тканин, я спіймала себе на тому, що для мене-колись-малої-дитини Новий рік - це не мандарини, і не шуба-олів'є, і не ялинка, а оті часи, коли ми з мамою майстрували своїми руками подарунки для всіх-всіх-всіх - всієї купи тоді ще живих бабусь і дідусів, батьку, хресним, двоюрідним сестрам... То було дуже мудро з боку моєї мами, адже в такий спосіб вирішувалось дуже багато задач одночасно: мене навчали рукоділлю-фантазії, ще там чомусь :), і питання подарунків вирішувалось дуже м'яко для нашого, тоді дуже маленького, родинного бюджета. А головне - ми віддавали своїм близьким найцінніше - наш час, який ми витрачали на це, наші думки, руки і уміння... Я тоді цього не розуміла, і казала мамі, що краще купити батьку якийсь готовий футляр для ключів і не робити нічого самим, бо готовий - красивіший і модніший. А може і справді, подарувати готову річ було б краще, просто наші родичі не хотіли нас ображати і раділи нашим рукодільним подарункам...
Так чи інакше, зараз часи інші, всі багато працюють і часу на рукодільні подарунки вже нема зовсім ніяк. І не треба вони нікому, он, ніхто не відгукнувся на пропозицію отримати рукодільний подарунок, та ще й по суті, не до якогось свята, а просто так.
А є ж така поширена думка про те, що рідним-коханим-друзям треба дарувати подарунки не до свята, а просто так!
По-моєму, це геніальна відмазка тих, кому впадло щось робити для інших: в 90% випадків про подарунки "просто так" забувають :(
І так вже більшість наших людей вихована, що чекає подарунку саме на свято, наче це має якесь велике значення, отримаємо ми щось на енне число місяця, чи на ен-плюс-перше. А просто так, я помітила, багатьом моїм знайомим (та й мені самій) подарунки отримувати незвично, виникають різні думки-підозри, що від мене чогось хочуть, підлизуються, що я чимось зобов'язана. Хоч насправді все просто - нам просто хочуть зробити приємне. Просто так. Складно, еге ж?
А в мене потроху вималювалася відповідь на вічне передноворічне питання.
Малювалась вона довго, думати над подарунками я починаю традиційно ще в листопаді.
Я не люблю, не можу, не хочу купувати готові універсальні набори косметики/вражень/солодощів, хочу вибирати подарунки "під конкретну людину"!
Що хочу - те і роблю :)
Якийсь час ношусь з жахом від того, що ну просто не знаю що кому подарувати, взагалі не маю ідей, потім ідеї потроху приходять, але всі вони видаються то недостойними адресата, то недостойними мене, то не новорічними, то не актуальними, то не прикольними, то не корисними, а коли знаходиться те, що задовольняє всім цим параметрам, воно виявляється мєганебюджетним. Ну але поступово хмари над моєю головою розходяться, з'являється прояснення, і я починаю один за одним купувати подарунки.
Тепер 90-95% подарунків придбано, решта буде куплена без проблем, і тепер залишилось лише їх гарно упакувати, але то вже приємні дрібничкові клопоти. :)
ЗІ
Спочатку цей пост складався з того самого тексту і тих самих думок, але в іншому порядку. І так вийшло (і так часто в мене виходить, я помітила), що починаю я писати про веселе, а закінчую про сумне. В цей раз я вже запротивилась такому неподобству і трохи текст поредагувала, помінявши складові частини місцями. Наче краще вийшло. :)

Вічне передноворічне питання

На вулиці сипле сніг, саме час подумати про новорічні свята. А свята - це також і певні клопоти, зокрема придумування і пошук в магазинах подарунків. І мушу зізнатися: в цьому році у мене з фантазією ну просто неймовірні проблеми. :(
Можливо, вони відбуваються через те, що я не хочу дарувати "аби подарувати".
Купувати в подарунок якісь банальні фігні типу косметичних наборів і непотрібних іграшок-сувенірчіків мені ніколи не хотілося і не хочеться.
Я завжди намагалася придумати щось таке, що було б справді потрібно і корисно конкретній людині. Проте те, що людині справді "потрібно", вона й сама собі, скоріше всього, купить, те, що "корисно", їй може бути геть не потрібно. Тож список розширено також до чогось несподіваного і приємного. Правда, що це може бути, я толком і не уявляю :(
Що подарувати? Як знайти оте "щось", що порадує людину? Ще й в межах бюджету, а також загальноприйнятих уявлень про подарунки - подарунок не повинен зобов'язувати (хоч я особисто, як правило, витрачаю на подарунки для своїх близьких людей більше, ніж це реально дозволяє мені бюджет, та власне і не складаю толком бюджету на це діло).
Спитати в "адресатів" я не можу/не хочу. По-перше, половина з них скаже: "у мене все є і мені нічого не треба", а друга половина промимрить: "нууууу я не знаю, треба подумати" і так нічого і не видасть. По-друге, "замовлений" подарунок - це в принципі просто і чітко і ясно і зручно і вигідно, і це, можливо, нормально для подарунка на День народження, але це не дуже добре для подарунка на Новий рік, коли всі люди, так чи інакше, свідомо чи ні, чекають на якесь, можливо, маленьке і крихітне, диво, несподіваний сюрприз, діда мороза, подарунків, про які ти нічого не знаєш...
Питання вічне, як завжди, "шо дєлать?"?????

What the hell is this?

Вийшла в обід прогулятись Хрещатиком, і не зрозуміла:
1) якого біса ці зірки висять по всій вулиці?
2) що це за прапор і чому він всюди поруч з нашим?