Пройшла:)
 |
| Джерело: mobile photos |
Звертайтесь якщо що) але краще щоб не виникало в цьому потреби!
четвер, 29 квітня 2010 р.
Пройшла курси!
Писала раніше в блозі, що хочу пройти курси першої допомоги.
Пройшла:)
Звертайтесь якщо що) але краще щоб не виникало в цьому потреби!
Пройшла:)
Звертайтесь якщо що) але краще щоб не виникало в цьому потреби!
понеділок, 26 квітня 2010 р.
Корнінський кар'єр
Напанорамила фотографій - затоплений кар'єр
і працюючий:
 |
| Джерело: 2010.04.25_Kornin |
і працюючий:
 |
| Джерело: 2010.04.25_Kornin |
понеділок, 19 квітня 2010 р.
Любеч-Чернігів-Седнів, Дніпро-Десна-Снов
Перша дводенна велопокотенька в цьому році була доволі давно запланованим бажанням - побувати на розливах річок Чернігівщини. Зима цього року посприяла втіленню цієї мрії просто пречудово - у нас були всі шанси побачити купу води :)
На суботу прогнози віщували то дощ, то хмари, то холод, десь там в небі несеться на нас сувора вулканічна хмара, а ми в 4ій ранку прокидаємся і їдемо на електричку. Пригоди почались одразу :)
Якось так ми обидва дивились розклад, що подивились замість Кар.дач відправлення електрички з Борщагівки. Приїжджаємо на Кар.дачі трохи раніше, ніж треба - а "нашої" електрички нема, є пізніша... що його робити, питаємся в тітоньки на касі, де та електричка, може вона з Київ-Пасу? "Ага," - каже тітонька. Підриваємось і мчимось на Київ-Пас, де нас наздоганяє - ну так, та сама пізніша, і та сама "наша" електричка, яка повз Кар.дачі насправді йде на 20 хвилин пізніше, ніж ми думали :)
На пероні перетнулись з байкерами з Кривого Рогу, які їхали на Чернігівщину в пішку.
Дощик поступово накрапував, хмари за вікном ставали все суворішими, але в мене була якась така впевнена думка, що хай які там хмари і дощі нас поливатимуть, але ми приїдемо в Любеч, зайдем на гору з краєвидом - і з-за хмар вигляне сонечко, ось така банальність :)
Власне, так і сталося, як гадалося - весь час ми їхали проти дуже сильного зустрічного вітру, періодично нас поливав дощ. За 20 км до Любеча ми розділилися з нашими друзями і вирішили їхати далі вдвох (вони поїхали додому). Проїхали трохи, зупинились на зупинці, і тут я зізнаюся, що я таки добряче стомилась з тим вітром, і що 20 км до Любеча я-то докручу, але що його робити далі? І починаю мріяти про якийсь камаз, який би нас підібрав назад (а дорога ну дуже пуста). А вже ж 5-та година, а до дому ще десь +60 км до тих 20, та й в місті трохи часу витратим... І тут... тадададам! На зупинці зупиняється, наче з казки, ну абсолютно нетутешній автобус - великий туристичний з великим багажником, всередині мало народу, і він не туристичний, а рейсовий! З'являється матрасна ідея під'їхати) А то, навіть колеса з велів можна не знімати! :)
По дорозі взнаємо, що назад він їде за 50 хвилин, в ньому тепло, гарно і немає вітру... А вітру вже немає і на вулиці - містичним чином весь цей шалений вітер за той час, що ми були в автобусі, вщух і став штилем. В Любечі ми оглянули невеликий центр міста, і подивились головне, задля чого приїхали - розлив Дніпра. Він вражає! Особливо, коли скажуть, де "нормальний" Дніпро. А, і забула сказати, піднялись на Замкову гору - і сонце таки визирнуло з-за хмар :) Шкода, що малувато зелені, та й вода, виявляється, надто висока - вона поглинула всі дрібні рисочки рельєфу, і через це картина більш спокійна. Коли вода буде трохи нижче, буде більше острівців і заплав, річечок і струмочків, та й зелені тоді вже буде більше - картина буде просто прекрасна! Так що раджу поїхати по нашим слідам і привезти красиві фоточки)
На наступний день ми були до обіду трохи зайняті, тож виїхали пізнувато, в напрямку Седнєва. По дорозі заїхали подивитись дві старі дерев'яні церкви. Вирішили їхати не асфальтом, а грунтом, вздовж Десни. Помилувались широкою Десною, їдемо до села, аж - раз! - дорогу перетинає така собі річечка, може по коліно, а може й глибше... Намагались шукати міст, брід, об'їзд, та проти вітру довго не пошукаєш - вернулись назад і форсували річку по пояс голяком :) Вода - холодна, бадьорить.
По тому поїхали в Седнів, помилуватись розливом річки Снов. Може, через те, що в цей день яскраво світило сонце, та зелені було більше, вода блищала на сонечку, і все це таке красиве-красиве, ой ну як же то словами передати?
В Седнєві також є красива камінна церква, трохи залишків маєтку Лизогубів, і дуже красива дерев'яна церква, мені вона нагадала ансамбль на о. Кіжі - така суворо-красива північна споруда. Відновлюють її майже з руїн, "Укрреставрація силами місцевих алкоголіків" (с) охоронець.
Назад їхали швиденько, треба було встигнути на поїзд, з яким також було не без казусу: є-квиток і уз.гов.уа показували ціну на цей поїзд на всі види причіпних вагонів в 60 грн, в касі мені його продали за 25 грн, а на вокзалі в Чернігові додатковий квиток обійшовся би нам в 80 грн. Цікава цінова політика...
Панорамки клеїла ручками швиденько, бо для маків гарних програм не найшлося)
Фотки з коментами
На суботу прогнози віщували то дощ, то хмари, то холод, десь там в небі несеться на нас сувора вулканічна хмара, а ми в 4ій ранку прокидаємся і їдемо на електричку. Пригоди почались одразу :)
Якось так ми обидва дивились розклад, що подивились замість Кар.дач відправлення електрички з Борщагівки. Приїжджаємо на Кар.дачі трохи раніше, ніж треба - а "нашої" електрички нема, є пізніша... що його робити, питаємся в тітоньки на касі, де та електричка, може вона з Київ-Пасу? "Ага," - каже тітонька. Підриваємось і мчимось на Київ-Пас, де нас наздоганяє - ну так, та сама пізніша, і та сама "наша" електричка, яка повз Кар.дачі насправді йде на 20 хвилин пізніше, ніж ми думали :)
На пероні перетнулись з байкерами з Кривого Рогу, які їхали на Чернігівщину в пішку.
Дощик поступово накрапував, хмари за вікном ставали все суворішими, але в мене була якась така впевнена думка, що хай які там хмари і дощі нас поливатимуть, але ми приїдемо в Любеч, зайдем на гору з краєвидом - і з-за хмар вигляне сонечко, ось така банальність :)
Власне, так і сталося, як гадалося - весь час ми їхали проти дуже сильного зустрічного вітру, періодично нас поливав дощ. За 20 км до Любеча ми розділилися з нашими друзями і вирішили їхати далі вдвох (вони поїхали додому). Проїхали трохи, зупинились на зупинці, і тут я зізнаюся, що я таки добряче стомилась з тим вітром, і що 20 км до Любеча я-то докручу, але що його робити далі? І починаю мріяти про якийсь камаз, який би нас підібрав назад (а дорога ну дуже пуста). А вже ж 5-та година, а до дому ще десь +60 км до тих 20, та й в місті трохи часу витратим... І тут... тадададам! На зупинці зупиняється, наче з казки, ну абсолютно нетутешній автобус - великий туристичний з великим багажником, всередині мало народу, і він не туристичний, а рейсовий! З'являється матрасна ідея під'їхати) А то, навіть колеса з велів можна не знімати! :)
По дорозі взнаємо, що назад він їде за 50 хвилин, в ньому тепло, гарно і немає вітру... А вітру вже немає і на вулиці - містичним чином весь цей шалений вітер за той час, що ми були в автобусі, вщух і став штилем. В Любечі ми оглянули невеликий центр міста, і подивились головне, задля чого приїхали - розлив Дніпра. Він вражає! Особливо, коли скажуть, де "нормальний" Дніпро. А, і забула сказати, піднялись на Замкову гору - і сонце таки визирнуло з-за хмар :) Шкода, що малувато зелені, та й вода, виявляється, надто висока - вона поглинула всі дрібні рисочки рельєфу, і через це картина більш спокійна. Коли вода буде трохи нижче, буде більше острівців і заплав, річечок і струмочків, та й зелені тоді вже буде більше - картина буде просто прекрасна! Так що раджу поїхати по нашим слідам і привезти красиві фоточки)
 |
| Джерело: 2010.18.04_Lubech&Sedniv |
На наступний день ми були до обіду трохи зайняті, тож виїхали пізнувато, в напрямку Седнєва. По дорозі заїхали подивитись дві старі дерев'яні церкви. Вирішили їхати не асфальтом, а грунтом, вздовж Десни. Помилувались широкою Десною, їдемо до села, аж - раз! - дорогу перетинає така собі річечка, може по коліно, а може й глибше... Намагались шукати міст, брід, об'їзд, та проти вітру довго не пошукаєш - вернулись назад і форсували річку по пояс голяком :) Вода - холодна, бадьорить.
По тому поїхали в Седнів, помилуватись розливом річки Снов. Може, через те, що в цей день яскраво світило сонце, та зелені було більше, вода блищала на сонечку, і все це таке красиве-красиве, ой ну як же то словами передати?
 |
| Джерело: 2010.18.04_Lubech&Sedniv |
В Седнєві також є красива камінна церква, трохи залишків маєтку Лизогубів, і дуже красива дерев'яна церква, мені вона нагадала ансамбль на о. Кіжі - така суворо-красива північна споруда. Відновлюють її майже з руїн, "Укрреставрація силами місцевих алкоголіків" (с) охоронець.
Назад їхали швиденько, треба було встигнути на поїзд, з яким також було не без казусу: є-квиток і уз.гов.уа показували ціну на цей поїзд на всі види причіпних вагонів в 60 грн, в касі мені його продали за 25 грн, а на вокзалі в Чернігові додатковий квиток обійшовся би нам в 80 грн. Цікава цінова політика...
Панорамки клеїла ручками швиденько, бо для маків гарних програм не найшлося)
Фотки з коментами
пʼятниця, 9 квітня 2010 р.
Квіти з войлока
Ще взимку мені захотілося навчитись зробити квіти з шерсті, але не знала як, а про гугл чогось забула :) Потім був пост про буси з войлока одної моєї подруги і класної майстрині Люби, я загорілась, згадала про Гугл, надивилась відеоуроків, нагорталась картинок готових прикрас, навіть спробувати зваляти щось з простих наче 100% шерстяних (але як виявилось - не 100%) ниток. Нічого у мене не звалялось, часу як завжди нема, закинула це діло.
Аж трохи згодом Марічка запропонувала піти на майстер-клас з валяння!
Сходили :)
Дуже цікаво спостерігати, як наче по одній технології, створюються зовсім різні речі, як вони трансформуються від пухнастих заготовочок в якісь непонятні великі мокрі клякси і поступово набувають форми і краси, стають красивими чудовими квітами.
А ще вчора у нас був класний вечір-дівичник з бабськими розмовами на кухні під час войлоковаляння :) :) :) так давно у мене такого нічого не було :)
Восени-зимою спробую щось ще собі зробити :)
А повгадуйте, де моя квітка? :) А то дві подруги вже вгадували, називали почергове одні і ті ж квітки, але не мою :) Можна в аську (хто через рсс читає)
Аж трохи згодом Марічка запропонувала піти на майстер-клас з валяння!
Сходили :)
 |
| Джерело: mobile photos |
Дуже цікаво спостерігати, як наче по одній технології, створюються зовсім різні речі, як вони трансформуються від пухнастих заготовочок в якісь непонятні великі мокрі клякси і поступово набувають форми і краси, стають красивими чудовими квітами.
А ще вчора у нас був класний вечір-дівичник з бабськими розмовами на кухні під час войлоковаляння :) :) :) так давно у мене такого нічого не було :)
Восени-зимою спробую щось ще собі зробити :)
А повгадуйте, де моя квітка? :) А то дві подруги вже вгадували, називали почергове одні і ті ж квітки, але не мою :) Можна в аську (хто через рсс читає)
середа, 31 березня 2010 р.
Лінк
Цікава і корисна стаття про виховання дітей і його наслідки.
Хочеться тут своїх роздумів написати, але мабуть, якось пізніше.
Хочеться тут своїх роздумів написати, але мабуть, якось пізніше.
понеділок, 29 березня 2010 р.
Веловеловело)
Ура! На цих вихідних ми нарешті відкрили сезон! Взагалі, для мене саме відкриття сезону - це було вперше, адже попередні зими були такі м'які, що можна було кататися всю зиму, і сезон не закривати.
В суботу ми поїхали на Київське море, думали подивитись на дамбу, лід і рибу, але коло Вишгорода щось не повернули, тож помчали асфальтом аж до Лютежа :)
Від Лютежа поїхали на грунти і насолодились ними сповна - були високі, але вологі, і тому проїжджабельні піски, грунти зі снігом і водою, великі-великі калюжі в лісі, в яких відображалось небо...
В неділю Наташа Myrules проводила навчання з техніки їзди на МТБ. Так-так, я вже четвертий сезон на велосипеді, а на бровки заїжджати і зістрибувати з них не вмію, та й взагалі мало яких саме технічних штук знаю. Було дуже цікаво, почула нове і про гальмування, і про повороти. Дещо з того вже читала раніше у Брайана Лопеса в його книзі, та все-таки, коли тобі показують і розказують - це значно краще доходить :)
Я довше всіх переборювала свій страх перед заїздом на високу бровку, кілька разів під'їжджала до неї, і зразу повертала, не їхала, каталась десь вдалині. Нарешті зважилась спробувати, і на третій спробі, кряхтучи і вищачи, я туди заїхала :))) Майже аналогічно було зі з'їздом з високої бровки :)))
Ось тут я радуюсь, що у мене таки нарешті все вийшло!
В суботу ми поїхали на Київське море, думали подивитись на дамбу, лід і рибу, але коло Вишгорода щось не повернули, тож помчали асфальтом аж до Лютежа :)
Від Лютежа поїхали на грунти і насолодились ними сповна - були високі, але вологі, і тому проїжджабельні піски, грунти зі снігом і водою, великі-великі калюжі в лісі, в яких відображалось небо...
В неділю Наташа Myrules проводила навчання з техніки їзди на МТБ. Так-так, я вже четвертий сезон на велосипеді, а на бровки заїжджати і зістрибувати з них не вмію, та й взагалі мало яких саме технічних штук знаю. Було дуже цікаво, почула нове і про гальмування, і про повороти. Дещо з того вже читала раніше у Брайана Лопеса в його книзі, та все-таки, коли тобі показують і розказують - це значно краще доходить :)
Я довше всіх переборювала свій страх перед заїздом на високу бровку, кілька разів під'їжджала до неї, і зразу повертала, не їхала, каталась десь вдалині. Нарешті зважилась спробувати, і на третій спробі, кряхтучи і вищачи, я туди заїхала :))) Майже аналогічно було зі з'їздом з високої бровки :)))
Ось тут я радуюсь, що у мене таки нарешті все вийшло!
 |
| Джерело: 2010.03.28 MTB-Training |
середа, 17 березня 2010 р.
Цікаво)
Тест на соотношение Родителя, Взрослого и Ребенка в структуре личности
Ваши результаты:Ребенок (Ре): 39%Взрослый (В): 39% Родитель (Р): 22% (Что означают результаты теста?) |
|
Дитинка на вихідні балувалась, намагалась спекти печиво в формі велосипеда :)))) бо кататись хочеться :) і шо ви думаєте, поставила таймер на 15 хвилин (по рецепту було 20 хвилин), приходжу, а воно якесь тю-тю, ще не згоріло, але й їсти якось його не хочеться :))
Дорослий сьогодні вранці застрелився перед шкафом з одягом - нічого одягнути :) все зимове сидить в печінках, а в легшому одязі у нас в офісі холодно.А Батько не знаю що робить, мабуть це він, очікуючи маршрутку прохолодними вечорами, калякає ногами на снігу такі картинки, щоб ноги не мерзли і щоб хоч якісь квіти десь були :)
До речі, про квіти, в ботсаду Гришка квітнуть азалії, орхідеї і трохи кактусів. Тільки йдіть туди або зранку, або ближче до вечора, або в будній день, інакше будуть там пробки і інші жахіття знаходження в великій кількості народу.Ось такий дайджест останніх подій, хто дочитав, молодець :)
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Публікації
