Лінк

Цікава і корисна стаття про виховання дітей і його наслідки.
Хочеться тут своїх роздумів написати, але мабуть, якось пізніше.

Веловеловело)

Ура! На цих вихідних ми нарешті відкрили сезон! Взагалі, для мене саме відкриття сезону - це було вперше, адже попередні зими були такі м'які, що можна було кататися всю зиму, і сезон не закривати.
В суботу ми поїхали на Київське море, думали подивитись на дамбу, лід і рибу, але коло Вишгорода щось не повернули, тож помчали асфальтом аж до Лютежа :)
Від Лютежа поїхали на грунти і насолодились ними сповна - були високі, але вологі, і тому проїжджабельні піски, грунти зі снігом і водою, великі-великі калюжі в лісі, в яких відображалось небо...
В неділю Наташа Myrules проводила навчання з техніки їзди на МТБ. Так-так, я вже четвертий сезон на велосипеді, а на бровки заїжджати і зістрибувати з них не вмію, та й взагалі мало яких саме технічних штук знаю. Було дуже цікаво, почула нове і про гальмування, і про повороти. Дещо з того вже читала раніше у Брайана Лопеса в його книзі, та все-таки, коли тобі показують і розказують - це значно краще доходить :)
Я довше всіх переборювала свій страх перед заїздом на високу бровку, кілька разів під'їжджала до неї, і зразу повертала, не їхала, каталась десь вдалині. Нарешті зважилась спробувати, і на третій спробі, кряхтучи і вищачи, я туди заїхала :))) Майже аналогічно було зі з'їздом з високої бровки :)))
Ось тут я радуюсь, що у мене таки нарешті все вийшло!

Джерело: 2010.03.28 MTB-Training

Цікаво)

Тест на соотношение Родителя, Взрослого и Ребенка в структуре личности

Ваши результаты: Ребенок (Ре): 39% Взрослый (В): 39% Родитель (Р): 22% (Что означают результаты теста?)

Ре В Р

(c) Транзактный анализ для всех

Пройти тест

Дитинка на вихідні балувалась, намагалась спекти печиво в формі велосипеда :)))) бо кататись хочеться :) і шо ви думаєте, поставила таймер на 15 хвилин (по рецепту було 20 хвилин), приходжу, а воно якесь тю-тю, ще не згоріло, але й їсти якось його не хочеться :))
Дорослий сьогодні вранці застрелився перед шкафом з одягом - нічого одягнути :) все зимове сидить в печінках, а в легшому одязі у нас в офісі холодно.
А Батько не знаю що робить, мабуть це він, очікуючи маршрутку прохолодними вечорами, калякає ногами на снігу такі картинки, щоб ноги не мерзли і щоб хоч якісь квіти десь були :)
До речі, про квіти, в ботсаду Гришка квітнуть азалії, орхідеї і трохи кактусів. Тільки йдіть туди або зранку, або ближче до вечора, або в будній день, інакше будуть там пробки і інші жахіття знаходження в великій кількості народу.
Ось такий дайджест останніх подій, хто дочитав, молодець :)

8 березня в Криму

Були на 8 березня в Криму, на Чатирдагу...
В перший день ми роздивлялись під снігом перші квіточки і раділи весні, піднімались проти вітру вгору, згадували попередні зимові штурмування Чатирдагу. Ввечері вже топили сніг, перевертаючи казани з вже гарячою дорогоцінною водою і жартували, що на ранок нас засипле снігом. Вночі мені одночасно було холодно від вітру і жарко від одягнутого на себе одягу :)
На наступний ранок нас таки засипало снігом, ми відкопали намети, походили по коліно в снігу, як їжачки в тумані, спустились в печеру Еміне-Баїр-Хосар і нарешті попили і поїли чогось справді гарячого завдяки добрим людям з обслуги печер.
Третій день запам'ятався зустріччю з людьми, які застрягли на своїх невисоких (стандартних) машинах посеред свіжого снігу на плато, вони розчищали дорогу і лопатами, і решітками для пікніків (від решіток було особливо багато користі, хє-хє). В Сімферополь здається, вперше за весь час походів в Криму приїхали не в останні 5 хвилин до поїзда, і мали час походити містом, подивитися центр, церкви і мечеть (в яку жінок не пускають). А особливо класним цей день був ввечері, в поїзді, в купе без зайвих сусідів по поїзду, з розмовами-планами-спогадами-чаєм і гітарою, яка була з нами весь похід :)
Особливо сподобались ці пісні:
Мохнатый шмель з к/ф "Жестокий романс"
Легенда о двух монастырях
Темиртау
А фоток моїх нема :( Я так звикла до того, що їжджу кудись десь раз на тиждень або хоч раз на два тижні, ну ладно, раз на місяць, що одразу після поїздки заряджаю акумулятори фотоапарата, щоб він був готовий на наступний раз. А тут вийшло, що останній раз я заряджала їх ще перед Новим роком, на Новий рік не фоткала, бо мерзли сильно пальці, і так воно все і лишилось. За цей час вони звісно що розрядилися. Отака халепа. Тому дивіться фотки мого товариша AvatorLa - http://picasaweb.google.com/avatorl1/2010_03_06#
PS
Вчора продивилися список лауретів Оскара, дуже сподобався короткометражний мульт.

Позитиффф

Несподівано захотілося вчора ввечері пельменів, зайшли в супермаркет і купили їх, а до них самий дешевий оцет - ну не знаю, чого самий дешевий, я якось не звикла до того, що дорогий оцет вже коштує 5 грн :)
Так от, самий дешевий оцет - самий класний! Бо має додатковий бонус - супер-етикетку! (Рамочки намальовані мною)
А також, принагідно згадали про іншу рекламку, ну я навіть не знаю, як вам сказати, чого саме, щоб не втратити інтригу. Ось така лицьова сторона: Ось така зворотня:

Pilobolus - Shadowland

Я була вчора на театрі тіней Pilobolus!

Почитати що та як, можна в Гуглі) А я розкажу просто про свої враження: якщо коротко, то - мені сподобалось! Вся вистава - це цілісна історія про сни однієї дівчинки, розказана настільки майстерно, що, коли дивишся, забуваєш, що насправді це їй сниться (і що насправді це всього лиш вистава, теж).
Гра тіні, світла, музики, ритму вражає і художньо - я справді немов занурилась в той фантастичний світ тіней, і з технічної точки зору - ну як, як вони це роблять?!
Нам (ми сиділи збоку від сцени) на початку вистави було трохи видно те, що відбувалось за малим екраном. Це створювало цікавий подвійний ефект - з одного боку, було цікаво бачити, як створюється казка, а з іншого, це відволікало від неї. Але потім повісили великий екран, і заекрання видно не було, залишалось тільки здогадуватись, як і що виходить, а то й взагалі розслабитись і не думати про те, як це зроблено, сприймаючи тільки саму історію.
Між "тіньовими" епізодами були також епізоди, коли актори виходили з-за екрану і танцювали на сцені, розказуючи танцем наступну частину історії. Але танці мені сподобались менше, може вони й непогані самі по собі, але порівняно з тією експресією і напругою, яка була постійно присутня в "тіньовій" частині, танці - бліді і не чіпляють. Під час танцю постійно хотілось, щоб вони перестали танцювати, і щоб скоріше знов ввімкнули проектор і показували свою страшну і ніжну казку далі...

Що я курю? :)

З одного боку вікна - весна, а з другого боку вікна - я, в ліжку з соплями))) Це дуже вчасно перед трьома вихідними 8 березня: стрьомно тепер кудись їхати - одужати то я одужаю, але ж мряка буде навколо. Шото зимовий матрас затягнувся)
І щось мені спати не спиться, а іншого нічого не робиться (температурка все-таки є, ех), тому розкажу я вам казочку. Точніше, не казочку, а сон, який наснився мені вчора під ранок. Я давно не бачила і не чула від інших таких прикольних по сюжету і цікавих за можливими варіантами трактовки снів.
Значить так, сниться мені, що я - лицар, причому якийсь модний, розумний, сильний і відомий (ну це не новина, десь тиждень тому мені снилось, що я лицар - начальник охорони замку якоїсь принцеси, правда, принцесу мені так і не показали за той весь сон, і сюжету у тому сні наче не було, зате сам замок і краєвиди навколо були ну дуже красиві, спасибі "Аватару" і "Володарю перстня"))). І дають мені завдання - вбити якесь величезне страшне крилате чудовисько. Розмірами воно десь з довгу хрущовку, але вище, десь на 7 поверхів. Вбити його ніхто не може, але як у кожного порядного чудовиська у нього є своя "голка в яйці", а саме - десь, невідомо, де, є колода, на якій намальований малюночок. І от цей малюночок треба швидко зішкрябати. Єдина проблема в тому, що ніхто не знає, де це бревно, і що чудовисько пасе територію навколо, і одразу прилетить, якщо хтось коло малюнка буде крутитись. Мені все це розповідають якісь мудреці, які дають мені це завдання, і показують мені фотку малюнка і колоди. Я одразу впізнаю це місце (примітка: в суботу знайомий розказував нам про геокешинг і показував свій пост на форумі - засніжене бревно в броварському лісі, яке він сфоткав і виклав з координатами на той форум, а іншим людям треба було знайти його на місцевості :) ), причому це місце знаходиться недалеко від того місця де колись у нас була дача (у нас = моїх батьків, а не у мене = рицаря). Я туди швидко дістаюсь (бо все в тій місцевості з дитинства знаю), знаходжу цей малюнок і швидко його шкрябаю. Чую дуже гучний рев звіра, він летить до мене. Доводиться залишити зовсім трохи малюнка, і тікати, бо він, хоч і сильно послаблений моїми діями, та все одно ще сильний. Сховалась я, хє-хє, звісно ж, в будинку на нашій дачі, в підвалі, бо звір, хоч і дужий, але земля якось там від нього екранує, і в землю він не полізе. І просиділа я-рицар у тому підвалі два роки, сподіваючись, що за цей час дружні лицарі, які мали мені допомагати в цій справі, подолають звіра, який зараз спрямований тільки на те, щоб знайти і вбити мене, і не буде звертати увагу навколо. Виглядаю я через два роки, дивлюсь - навколо нікого нема. Виходжу зі схованки - ага, привіт-привіт, тваринка весь цей час "пасла" мене поруч і зараз мене уриє. Ну, назад лізти не годиться, зійшлися ми з ним у жорстокому довгому двобої, я його вбила, а воно мене якось чи сильно оглушило, чи щось таке, але жити буду :) І лежу я напівтрупиком зверху на трупі чудовиська і думаю: "ну а чого ж ті, які мали мені допомогти, не зробили цього? невже вони не справились? чи просто не допомагали? чому?"
І тут фінальна сцена, це просто аут)
Підходять до мене ті самі мудрі чуваки, які на початку сна розказували, як саме вбити звіра і кажуть: "Ти що собі думаєш? Невже ти не розумієш, що коли відбувається поєдинок з ворогом такого рівня, то це просто некультурно отак тишком-нишком вжалювати його за саме слабке місце. Треба було трошки зачепити малюнок, щоб він прилетів і битись з ним."
Я їм кажу: "Пробачте, але ж ви самі мені казали, як саме його можна вбити, і наголошували, що треба швидко стирати весь малюнок, і що битись з ним нереально!"
А вони: "Ну так, це і є єдиний спосіб перемогти звіра, але це не по-лицарськи, тому дружні лицарі і не стали тобі допомагати, бо бій має обов`язково відбутися, щоб цей бій зарахували як лицарський."
І тут я прокидаюсь з реальним відчуттям сорому за те, що з іхньої подачі я хотіла перемогти звіра не по-лицарськи і сама про те, що має бути бій, не подумала.
По-моєму, з такими снами на аватари ходити вже не треба)))