День святого Валентина

Настав ще один день, з приводу святкування і несвяткування якого люди (особливо пари) сваряться-миряться і ніяк не дійдуть згоди, що його з ним робити.
Я думаю, що все-таки позначити деньок поїданням шоколадного сердечка - непогано, особливо коли на сердечку такий гарний хлопчик намальований, та й поруч теж нічого так хлопча тусується :))))

Оскільки в це сердечко треба було просто таки вгризатися, мені стало остаточно ясно, що кохання це складна і важка штука :)
А взагалі, вихідні пройшли класно - адже за півтора місяці некатання після Криму ми нарешті проїхались! Їхалося романтично - бо поїхали ми вдвох; важкувато - бо вже м'язи якось задубіли чи що; легко - бо маршрут не був чітко спланованим і ми корегували його на ходу; цікаво - бо бачили різні об'єкти природнього і людського походження, в тому числі з ТОП-21 природних чудес України - Кролевецька яблуня-колонія та Деснянська оболонь, з ТОП-100 чудес - Княжий град Новгород-Сіверського, а також об'єкти не з цих ТОПів (бо справа не в ТОПах, це просто можливі орієнтири для поїздок).
Фотки тут.

Настроєве

По ходу дня вийшло так, що стало сумно.
Випила півпляшки червоного сухого, стало добре.
Хрєново.

Зустріч однокласників

7 лютого - зустріч однокласників, це якась традиційна дата таких зустрічей, друга субота лютого.
Щоправда, якісь такі в мене вже склалися стосунки з моїми колишніми однокласниками, що я з ними не спілкуюся після закінчення школи. (З одною дівчиною спілкуюся, але вона для мене вже давно вийшла з категорії "однокласниця", а на тій зустрічі її все одно не буде)
По ходу, я всі ці зустрічі щороку пропускаю - то були причини в вигляді заздалегідь запланованих поїздок і куплених квитків, один раз серйозно хворіла. Була лише колись на одній з першій зустрічей, коли ми ще всі і так подеколи бачилися в корпусах КПІ. Хлопці притягли своїх других половинок, які були там, м'яко кажучи, зайвими, бо розмови про "а пам'ятаєш?" підтримати не могли, і своїм хлопцям їх вести заважали... Мені було якось так собі.
От і думаю, йти мені в цьому році чи ні? З одного боку вже соромно за те, що мене весь час там нема. А з іншого... хіба я винна, що випадаю з компанії і що маю зовсім інші захоплення?

ICQ та інші месенджери

Оце зараз ICQ знову міняє щось у протоколі, щоб всі переходили на їхні клієнти.
На моє ІМ-спілкування це впливає так:
1) дивовижним чином Adium у мене працює (хоч решта колег "вішається" від роботи з старою ICQ під Mac - а нової адекватної версії нема)
2) але це мені нічим не допомагає - тому що контакт-ліст сьогодні доволі пустий: всі контакти на альтернативних клієнтах зараз офлайн :(
3) знайомі з асєчного контакт-ліста розбігаються хто куди - вже маю кілька знайомих, які тепер хочуть використовувати тільки skype, двох знайомих на GTalk, 1 на Jabber
4) питання: що робити мені, якщо я хочу продовжувати всі ці контакти? ну, я розумію, що треба не ІМ писати, а дзвонити телефоном, зустрічатися, і все ж таки - заради якогось смішного посилання чи корисної новини спеціально дзвонити не станеш...
Зараз у мене на комп'ютері ввімкнено Adium, Skype, і ще веб-гаджет GTalk. І це реально незручно :( Можна, звісно, вмикатись-вимикатись з мережі... це ще більш незручно, мабуть.
Хто що розкаже-порадить?

U2 3D

Піти на цей фільм я хотіла дуже довго - аж два місяці :)
Заважало то пізній час показу, то далеке розташування кінотеатру, то ще якась причина, а може просто були цікавіші справи. Та нарешті вчора ми таки пішли на фільм-концерт U2, перший в світі концерт, знятий за новою технологією IMAX, і показуваний, відповідно, в єдиному на даний час IMAX-кінотеатрі в Україні.
І скажу я вам, френди, що мені дуже і дуже сподобалося!
Сподобався і сам по собі концерт, і те, що його перенесли в 3D-формат: об'ємність зображення і звуку справді створюють ефект присутності на концерті значно кращий, ніж при звичайному концертному відео.
Звичайно, ніякого обмана мозку не відбувається, і ти розумієш, що насправді сидиш в залі і дивишся кіно. Але кіно це об'ємне, так і хочеться протягти руку та помацати мікрофон у Боно чи самого Боно :)

Відпустка за свій рахунок

Хто не знає, на цьому тижні я у відпустці за свій рахунок. А причину називати не буду, бо це матірне слово з 5 літер, думаю, задовбало не тільки мене.
Кілька тижнів до цієї відпустки у мене були величезні плани на неї - і в лижний похід (нарешті!) сходити, і з ремонтом розібратись, і до деяких лікарів звернутись, і кількох знайомих побачити.
А що ближче до тижня Х, то більше мене брав в свої обійми великий звір Облом і маленьке звірятко Застуда, ну і в результаті наполеонівські плани злякались і втекли. Тому відпустку я проводжу вкрай нетрадиційно для мене, тиняючись по квартирі, зрідка роблячи щось корисне, а переважно нічого не роблячи.
Раніше мені за такі витрачання часу ні на що було дуже соромно, хотілось кудись бігти і терміново щось робити. Та що й казати, і зараз трохи якось теє... ніяково. Але вже не соромно... треба ж колись і в стелю плюватись...
Ось так я вкотре здивувала саму себе, і це дуже добре! :)

Якась така математика

Припустимо, що відношення одної людини до іншої - це прояв деякої функції f, яка залежить від змінних А1...АN, які, в свою чергу, описують різні-різні-прерізні, які тільки можуть прийти і не прийти в голову, характеристики одної людини, другої людини, їхнього оточення та часу, в яких вони живуть, і ще якісь параметри, про які я зараз не подумала, але які мають свою дію.
Припустимо, в даний момент f(A1, ... , AN) = "якесь почуття".
Але ж невідомо, може, ця рівність справедлива лише і тільки при цих А1...АN, або допускає якусь зміну А1...АN, а якоїсь зміни не допускає, або рівність справедлива при переконанні одної (або й обох) людини в тому, що вона з часом змінить щось з А1...АN, або щось з А1...АN протирічить одне іншому і рівність не має сенсу, або...
Ну і не знаю, що я хочу цим сказати.