U2 3D

Піти на цей фільм я хотіла дуже довго - аж два місяці :)
Заважало то пізній час показу, то далеке розташування кінотеатру, то ще якась причина, а може просто були цікавіші справи. Та нарешті вчора ми таки пішли на фільм-концерт U2, перший в світі концерт, знятий за новою технологією IMAX, і показуваний, відповідно, в єдиному на даний час IMAX-кінотеатрі в Україні.
І скажу я вам, френди, що мені дуже і дуже сподобалося!
Сподобався і сам по собі концерт, і те, що його перенесли в 3D-формат: об'ємність зображення і звуку справді створюють ефект присутності на концерті значно кращий, ніж при звичайному концертному відео.
Звичайно, ніякого обмана мозку не відбувається, і ти розумієш, що насправді сидиш в залі і дивишся кіно. Але кіно це об'ємне, так і хочеться протягти руку та помацати мікрофон у Боно чи самого Боно :)

Відпустка за свій рахунок

Хто не знає, на цьому тижні я у відпустці за свій рахунок. А причину називати не буду, бо це матірне слово з 5 літер, думаю, задовбало не тільки мене.
Кілька тижнів до цієї відпустки у мене були величезні плани на неї - і в лижний похід (нарешті!) сходити, і з ремонтом розібратись, і до деяких лікарів звернутись, і кількох знайомих побачити.
А що ближче до тижня Х, то більше мене брав в свої обійми великий звір Облом і маленьке звірятко Застуда, ну і в результаті наполеонівські плани злякались і втекли. Тому відпустку я проводжу вкрай нетрадиційно для мене, тиняючись по квартирі, зрідка роблячи щось корисне, а переважно нічого не роблячи.
Раніше мені за такі витрачання часу ні на що було дуже соромно, хотілось кудись бігти і терміново щось робити. Та що й казати, і зараз трохи якось теє... ніяково. Але вже не соромно... треба ж колись і в стелю плюватись...
Ось так я вкотре здивувала саму себе, і це дуже добре! :)

Якась така математика

Припустимо, що відношення одної людини до іншої - це прояв деякої функції f, яка залежить від змінних А1...АN, які, в свою чергу, описують різні-різні-прерізні, які тільки можуть прийти і не прийти в голову, характеристики одної людини, другої людини, їхнього оточення та часу, в яких вони живуть, і ще якісь параметри, про які я зараз не подумала, але які мають свою дію.
Припустимо, в даний момент f(A1, ... , AN) = "якесь почуття".
Але ж невідомо, може, ця рівність справедлива лише і тільки при цих А1...АN, або допускає якусь зміну А1...АN, а якоїсь зміни не допускає, або рівність справедлива при переконанні одної (або й обох) людини в тому, що вона з часом змінить щось з А1...АN, або щось з А1...АN протирічить одне іншому і рівність не має сенсу, або...
Ну і не знаю, що я хочу цим сказати.

Новорічне again

Прощавай, Інтернет, комп*ютер, робота, ще якась фігня! :)
Я вас не побачу аж до 7-8 січня, адже перехід зі старого року в новий розпочато! :))))
І хоч 2008 рік для багатьох (і трохи й для мене) в кінці став роком розчарувань, фінансових втрат і скорочення планів, мушу сказати, що для мене цей рік був надзвичайно активним в сфері різноманітних поїздок і вражень, я спробувала кілька принципово для себе нових видів відпочинку та захоплення, здійснила десь 80% з запланованого на рік, багато що переосмислила, передивилась і переусвідомила, познайомилась з новими цікавими людьми, вирішила позитивно для себе ситуації на роботі, змінила зачіску, апгрейднула велосипед і т.п...
І добре, і погано, але на відміну від кінця 2007 року, коли на 2008 рік в мене було багато планів, задач і справ, зараз на 2009 рік я все-таки побоююсь щось планувати і замислювати...
Я хочу щоб, попри погоду, фінанси, події, в мене і мого оточення, і всіх тих, кого я знаю, залишалось гарне почуття гумору, міцне здоров*я, наснага для різноманітних звершень і іскорка оптимізму. :)
А там, поміж крапельками, поміж крапельками - і до чогось гарного доберемся! :)
Щасливого нового року!

Організація життя

Мені здається, що якби жінки працювали в ідеалі до 17.00, а в реалі хоча б просто не затримувались на роботі до ночі, на наших вулицях було б значно більше усміхнених і веселих жіночих і _чоловічих_ обличь...

Передноворічне

На корпоративний новий рік нам по дресс-коду треба було прийти в цікавих прикольних домашніх тапках (бо новий рік святкували не традиційно в ресторані з бенкетом-фуршетом, а по-домашньому в одному з офісів з власноруч нарізаними салатиками).
Купувати тапки спеціально для цього мені не хотілося, тож вирішила згадати, що я вмію щось робити руками і переробила на святкові свої недавно порвані домашні тапки. Проект перероблення тапок мінявся на ходу і залежав виключно від того, що є вдома під рукою, такий собі мєгабюджетний проект.
І ото роблячи ті тапки, розсипаючи навколо себе на підлозі всі свої швейні "скарби" - золоті ниточки, сріблясті бусинки, червоні бльосточки, шматочки гарних тканин, я спіймала себе на тому, що для мене-колись-малої-дитини Новий рік - це не мандарини, і не шуба-олів'є, і не ялинка, а оті часи, коли ми з мамою майстрували своїми руками подарунки для всіх-всіх-всіх - всієї купи тоді ще живих бабусь і дідусів, батьку, хресним, двоюрідним сестрам... То було дуже мудро з боку моєї мами, адже в такий спосіб вирішувалось дуже багато задач одночасно: мене навчали рукоділлю-фантазії, ще там чомусь :), і питання подарунків вирішувалось дуже м'яко для нашого, тоді дуже маленького, родинного бюджета. А головне - ми віддавали своїм близьким найцінніше - наш час, який ми витрачали на це, наші думки, руки і уміння... Я тоді цього не розуміла, і казала мамі, що краще купити батьку якийсь готовий футляр для ключів і не робити нічого самим, бо готовий - красивіший і модніший. А може і справді, подарувати готову річ було б краще, просто наші родичі не хотіли нас ображати і раділи нашим рукодільним подарункам...
Так чи інакше, зараз часи інші, всі багато працюють і часу на рукодільні подарунки вже нема зовсім ніяк. І не треба вони нікому, он, ніхто не відгукнувся на пропозицію отримати рукодільний подарунок, та ще й по суті, не до якогось свята, а просто так.
А є ж така поширена думка про те, що рідним-коханим-друзям треба дарувати подарунки не до свята, а просто так!
По-моєму, це геніальна відмазка тих, кому впадло щось робити для інших: в 90% випадків про подарунки "просто так" забувають :(
І так вже більшість наших людей вихована, що чекає подарунку саме на свято, наче це має якесь велике значення, отримаємо ми щось на енне число місяця, чи на ен-плюс-перше. А просто так, я помітила, багатьом моїм знайомим (та й мені самій) подарунки отримувати незвично, виникають різні думки-підозри, що від мене чогось хочуть, підлизуються, що я чимось зобов'язана. Хоч насправді все просто - нам просто хочуть зробити приємне. Просто так. Складно, еге ж?
А в мене потроху вималювалася відповідь на вічне передноворічне питання.
Малювалась вона довго, думати над подарунками я починаю традиційно ще в листопаді.
Я не люблю, не можу, не хочу купувати готові універсальні набори косметики/вражень/солодощів, хочу вибирати подарунки "під конкретну людину"!
Що хочу - те і роблю :)
Якийсь час ношусь з жахом від того, що ну просто не знаю що кому подарувати, взагалі не маю ідей, потім ідеї потроху приходять, але всі вони видаються то недостойними адресата, то недостойними мене, то не новорічними, то не актуальними, то не прикольними, то не корисними, а коли знаходиться те, що задовольняє всім цим параметрам, воно виявляється мєганебюджетним. Ну але поступово хмари над моєю головою розходяться, з'являється прояснення, і я починаю один за одним купувати подарунки.
Тепер 90-95% подарунків придбано, решта буде куплена без проблем, і тепер залишилось лише їх гарно упакувати, але то вже приємні дрібничкові клопоти. :)
ЗІ
Спочатку цей пост складався з того самого тексту і тих самих думок, але в іншому порядку. І так вийшло (і так часто в мене виходить, я помітила), що починаю я писати про веселе, а закінчую про сумне. В цей раз я вже запротивилась такому неподобству і трохи текст поредагувала, помінявши складові частини місцями. Наче краще вийшло. :)

Флешмобчик

Обіцяю протягом 2009 року зробити своїми руками подарунки для трьох своїх френдів, які цього захочуть, першими відпишуть тут і розмістять у своїх блогах аналогічні дописи :)

Естафету взяла тут